«1+1» запускає політичне ток-шоу «Право на владу» з таємничим ведучим за кадром

Канал «1+1» запускає політичне ток-шоу «Право на владу». Прем'єра відбудеться 11 вересня. Про це повідомляє прес-служба каналу.

Нове ток-шоу виходитиме в прямому ефірі щочетверга о 22:30.

У кожному випуску в студію програми «Право на владу» будуть приходити чотири українських політики. У прямому ефірі перед глядачами, експертами, опонентами та журналістами політики будуть відповідати на незручні запитання, аби довести, що дійсно мають право на владу. 

«У час, коли про люстрацію здебільшого тільки говорять, а чергові вибори до Верховної Ради наближаються, ми пропонуємо глядачам ще раз подивитися на тих, хто претендує на нашу довіру», - говорить директор інформаційного мовлення групи «1+1 медіа» Сергій Попов.

Перевіряти політиків будуть за кількома аспектами: чи вірять їм глядачі, чи поділяють їхню позицію експерти, чи погодяться з ними опоненти та чи не піймають їх на брехні журналісти.

Ведучий проекту залишиться інкогніто і працюватиме за кадром. «Щоб не мати змоги впливати на ведучого, учасники не будуть знати, хто ведучий ток-шоу, всі будуть лише чути холодний та неупереджений голос за кадром», - пояснюють на каналі.

«Ми свідомо відійшли від формату, де один з визначальних факторів - харизма ведучого. В ефірі "Право на владу" учасники - українські політики - в прямому ефірі залишаться віч-на-віч з глядачами, експертами, журналістами та арбітром, якого вони ніколи не побачать» - розповідає генеральний директор групи «1+1 медіа» Олександр Ткаченко.

За умовами ток-шоу, політик отримає «право на владу» лише за умови, що його підтримають люди, він буде переконливим для опонентів, а експерти та журналісти не підловлять на брехні.

Нагадаємо, що у середині 2000-х років на «1+1» виходило суспільно-політичне ток-шоу Ганни Безулик «Я так думаю». Але у 2008 році канал відмовився від виробництва суспільно-політичних ток-шоу. У 2010 році на час виборчої кампанії «1+1» запустив передвиборний проект «Вибір 2010. Прес-клуб».

Источник: Телекритика