«Неможливо стати зіркою за три місяці», - Роман Веремейчик

Цього 21-річного хлопчину Україні відкрив другий сезон популярного телепроекту «Х-фактор» (канал СТБ). Роман Веремейчик - з тих, хто з півоберту завойовує армії шанувальниць. Коли випускники другого «Х-фактора» у рамках свого всеукраїнського туру, який триватиме до кінця січня, завітали до Львова, саме голосистому красунчику Ромі галицькі дівчата влаштували найгучніший прийом - верещали, аплодували... Перед львівським концертом Веремейчик розповів про закулісся «Х-фактора», творчі мрії і те, як на проекті знайшов свою другу половинку.

Який урок винесли з участі в «Х-факторі»?

«Х-фактор» багато чого навчив мене. Найперше - усвідомленого співу і донесення пісні до глядача. Також на цьому проекті навчився пунктуальності і дисципліни, бо все було наче в армії (сміється. - Г. Г.). На «Х-факторі» познайомився з багатьма чудовими людьми, з якими досі спілкуюся.

Хто стежив за перебігом другого «Х-фактора», в один голос скажуть, що Веремейчик зарано покинув шоу. Для більшості ваш виліт із проекту став несподіванкою. Самі були готові до такого «сценарію»?

Не буду лукавити - на початку проекту моєю ціллю було дійти до фіналу. Але потім у кожному ефірі підсвідомо готувався до вильоту, наче програмував себе. Тому й так спокійно поставився до того, що за мене глядачі не проголосували. Узагалі не розумію, як можна визначити, у кого голос - кращий, а у кого - гірший. Усе - відносно й суб'єктивно. Кожен голос - наче окремий інструмент в оркестрі. І комусь подобається звучання одного, а комусь - іншого. Як кажуть, на колір і смак фломастери - різні (сміється. - Г. Г.).

У першому «Х-факторі» була схожа ситуація: Олександр Кривошапко вилетів із шоу раніше, ніж це можна було спрогнозувати. Прихильники співака забили на сполох - і під їхнім тиском продюсери проекту повернули народного улюбленця у «гру». На вашу підтримку також організувався справжнісінький рух: шанувальники «бомбили» сайт каналу СТБ і соціальні мережі, навіть виходили на вуличні акції протесту. Однак у шоу вас не повернули…

Якби повернувся у шоу, це спрацювало б проти мене. Люди ж у нас довірливі. Почали б говорити, що все це було зроблено навмисне - для підняття рейтингу проекту. Мовляв, сценарій - такий же, як був у першому «Х-факторі»... А я не хочу, щоб мене з кимось порівнювали. Вилетів - то вилетів. Зате пішов із проекту красиво. А це - головне.

Після того, як покинули шоу, у вас була депресія?

Ні. Адже знаю свій шлях. Знаю, чого хочу.

Зраділи, коли в «Х-факторі» вам випало працювати під продюсерським началом Ігоря Кондратюка?

Спочатку - ні... Найбільше хотів працювати з Сергієм Сосєдовим. Він - музичний критик, освічена людина, яка більше за інших знає толк у музичному мистецтві. Але, познайомившись з Кондратюком, зрозумів, що і з ним добре працюватиметься. Ми навіть здружилися. Він кожного ефіру підтримував свою трійку, заспокоював.

На кого з вас Кондратюк робив найбільшу ставку?

Робити ставку на когось одного було б з його боку некоректно і некрасиво. Не відчували, що продюсер «тягне» когось одного. У нас вийшла сильна трійка. Принаймні всі про це говорили.

У середині групи хлопців була конкуренція?

Не те щоб конкуренція... Були моменти невдоволення вибором пісні. Адже часто успіх артиста залежить від правильно підібраного для нього репертуару. І коли комусь дають безпрограшну пісню, яка нікого не залишить байдужим, а комусь - менш сильний твір, починаєш задумуватися... Але потім береш себе в руки, починаєш любити свою пісню - і робиш усе для того, щоб вона зазвучала якнайкраще. Закон природи - якщо щось подобається тобі, то сподобається й тим, хто довкола.

Коли лише сформувалася ваша трійка, думали, що до фіналу дійде саме Олег Кензов, який насправді був найслабшим вокалістом?

Та не задумувалися ми про те, хто буде у фіналі. На початку не міг спрогнозувати, що сам дійду аж до восьмого ефіру. Думав, що вилечу раніше... А щодо того, що Олег - найслабший вокаліст, не погоджуюся. Він - просто своєрідний виконавець, який має власний стиль. У своїй музиці він - як риба у воді. Зрештою, «Х-фактор» - не тільки вокальне шоу. Це шоу, яке відкриває людей, що мають «х-фактор» - щось таке, що тримає публіку, приковує глядачів до телеекранів. І Кензов у цьому не був слабшим за інших.

Ігор Кондратюк - продюсер зі стажем. Найвідоміший співак, якого він вивів у люди, - Віталій Козловський. Вам Кондратюк не пропонував співпраці?

Ні, такої розмови у нас не було. Та й чи повинна бути від нього така пропозиція? Ще не чув, щоб хтось із продюсерів «Х-фактора» після проекту опікувався своїми конкурсантами. Зрештою, сам знаю, як хотів би розвиватися далі. Хочу працювати з групою. Ми були командою ще задовго до «Х-фактора». Група називається Lumiere, граємо транс-поп-рок. І у нас є людина, яка допоможе нам вийти на певний рівень.

Якою мовою співає ваша група?

Зараз - російською. Але у майбутньому мені дуже хочеться виконувати пісні також англійською і українською. Українська - одна з найгарніших мов. Недарма її вважають наймелодійнішою після італійської. Узагалі українська мова більше налаштована на спів, ніж російська.

На відборах до «Х-фактора» ви виконували пісні «Океану Ельзи», британської групи Muse. У музичному сенсі ви - такий собі правильний хлопець...

(Сміється. - Г. Г.). Я - хлопець, який слухав і слухає багато різної музики: джаз, соул, R'n'B, рок, поп-рок... Більше того - два роки я вчився на академічному вокалі. Тож знайомий і з класичним мистецтвом. Але зараз мені найближчі групи на кшталт «Океану Ельзи» і Muse.

Завдяки «Х-фактору» Україна дізналася про Романа Веремейчика, а відтак - і про вашу групу. Шоу - єдина можливість заявити про себе на всю країну?

Мабуть, не єдина. Але ця можливість - найшвидший спосіб заявити про себе. Шоу дають таку популярність, над якою інші працюють роками. Завдяки «Х-фактору», «Фабриці зірок» багато хто за лічені місяці став дико популярним.

Але як швидко вони стали популярними, так швидко й відійшли у забуття... Не боїтеся цього другого боку медалі?

Щоб цього не сталося, треба й після шоу багато працювати. Я до сцени йду з дитинства. І не збираюся сходити з цього шляху.

Зараз живете у Києві?

Так, у гуртожитку.

Ти ба - зірка «Х-фактора» живе у гуртожитку!
Так. І нас - шестеро у кімнаті. А чого ви дивуєтеся? Я ж іще не зірка. Неможливо стати зіркою за три місяці. Щоб так називатися, треба зробити щось справді вартісне, власний внесок у музику. Так, як, скажімо, «Океан Ельзи». Ця група - єдина у своєму роді. Її з жодною іншою не сплутаєш. І я про таке мрію. Про те, щоб увійти в історію. І не лише української музики. У мене є ідеали - люди, на яких хочеться рівнятися. Крім «Океану Ельзи», це - групи Muse і 30 seconds to Mars. У цих командах - особистості, які у цьому житті багато чого досягли. Ці ідеали допомагають мені дорослішати, мріяти, прагнути чогось. Хочу, щоб колись і я був для когось таким ідеалом. Щоб і на мене рівнялися. Це означатиме, що ти сам відбувся як людина, що знайшов себе і свій шлях.

Після першого сезону «Х-фактора» у двох його учасників - Олександра Кривошапка і Володимира Ткаченка - зав'язалися стосунки зі старшими жінками - Тетяною Денисовою і Оленою Мозговою відповідно. Багато хто вважає ці взаємини не більше, ніж піаром. Ви змогли б, за порадою продюсера, заради популярності грати на людях любов?

Як на мене, у природі взагалі не існує такого, щоб хтось комусь нав'язував якісь стосунки. Навіть не уявляю собі такого. У Кривошапка і Ткаченка, гадаю, усе відбулося природним шляхом. Так - як у мене. Під час проекту я познайомився з дівчиною Катею - учасницею останнього сезону шоу «Танцюють всі». Ми довго спілкувалися. Врешті-решт зрозуміли, що схожі, що подобаємося одне одному. Так і зав'язалися наші стосунки.

Ваша популярність після «Х-фактора» здатна зіпсувати ці стосунки? Катя ревнує вас до численних прихильниць?

Ні, це було б нерозумно. Катя - розумна дівчина. Вона спокійно ставиться до моєї популярності серед дівчат. Це навряд чи здатне зіпсувати те, що є між нами.

Довідка:

Роман Веремейчикнародився 20 серпня 1990 р. Рідне місто - Торез Донецької області. Закінчив училище при Київському інституті музики ім. Р. М. Глієра. Зараз - студент першого курсу цього музичного «вишу» (факультет естрадного співу). Хобі - «дивитися фільми, читати, займатися спортом, спостерігати за людьми». Життєвий девіз: «Ні про що не жалкуй».

Мова оригіналу

Галина Гузьо

«Високий замок»