«Тиха застава» — всеукраїнська прем’єра на ICTV!

Героям посмертно! Героям, імена яких забуті! Присвячується фільм «Тиха застава». 2 травня на ICTV.

В основу воєнної кінострічки «Тиха застава» лягла реальна історія про події 20-річної давнини, які сталися з прикордонниками 13 липня 1990 року. Цього дня на 12-й прикордонній заставі у республіці Таджикистан відбувся бій. Афганські бойовики намагалися прорватися на територію країни, змітаючи все на своєму шляху. У тому числі людські життя. 11 годин російські військові тримали удар…

Героїзм і самовідданість прикордонників спонукали режисера фільму Сергія Маховикова взятися за зйомки «Тихої застави». Тоді, у запеклому бою на кордоні героїчно полягли, захищаючи вітчизну, 25 людей. Шестеро прикордонників були удостоєні звання Героя, четверо — посмертно.
— ...Наш фільм — це не історія війни. Це історія людей, — говорить Маховиков. — У хорошому сенсі це трохи радянське кіно. Тоді було важливо, щоб у фільмі обов'язково була людяність, душа. Сподіваюся, таке кіно у нас і вийшло. Про людей.

Головний режисер, щоб допомогти молодим акторам правильно зіграти те, чого вони не бачили, запросив на майданчик військового консультанта з Москви Миколу Берсєнєва — єдиного вцілілого чоловіка у реальних боях на тій самій заставі.
— Ми довго обирали місце для зйомок, — розповідає Берсєнєв. — У варіантах був і Геленджик. На Новоросійську зупинились невипадково: п'ятачок, на якому розмістилась застава, — практично точна копія застави в Таджикистані. Випробування для акторів полягало у тому, що їм доводилося занурюватися у чотирьохградусну воду, адже за сюжетом тоді був липень.

Більшість акторів проекту погодилися брати участь у зйомках, виходячи із моральних критеріїв, а не заради слави та гонорару, тому бюджет картини невеликий. Творча група була налаштована по-бойовому і працювала протягом двох місяців «від зорі до зорі».

— Насправді подвиг, який здійснили прикордонники 12-ї застави, зіграти неможливо. Не все так просто, як здається! Цим треба жити, дихати. Застава для них дійсно була другим, хай і тимчасовим, рідним домом. За спиною вони відчували Батьківщину, рідних і близьких. У таких умовах напівтони зникають, а людину видно як на долоні — резюмує актор Андрій Чадов.

Источник: ICTV