Заради "Зачарованого кохання - 2" Катя Малікова пожертвувала своєю вродою

У серіалі "Зачароване кохання - 2", який іде на "Інтері" з понеділка по четвер о 21:30, красуні Катерині Маліковій ("Застава Жиліна", "Мент у законі", "Тариф новорічний", "Крижана пристрасть") дісталась роль... некрасивої дівчини Юлі. Тим не менше, Юля володіє особливим Даром, завдяки якому усі чоловіки бачать її Жінкою своєї мрії. Про незвичайний образ, про ставлення до містики і про те, чому вона категорично відмовляється від романів з акторами, Катя розповіла нашому кореспонденту Юліані Сонцевій.

- Катю, як Ви сприйняли пропозицію зіграти Юлю?

- Мені настільки рідко пропонують ролі некрасивих дівчат, що я одразу погодилась! (сміється) Проби у нас з Володею Янощуком (режисер серіалу - прим. авт.) минули добре і весело. Щоправда, робити з себе страшненьку довелося своїми силами. Я докладала усіх зусиль. А Володимир дивився на мене і весь час казав: "Ні, все одно вродлива. Іди тональним кремом брови ще замаж і вії світлішими зроби". Врешті-решт стати некрасивою на пробах мені так і не вдалося, тому коли зателефонували і повідомили, що мене все ж таки затверджено, то одночасно здивувалась і зраділа. Мені дуже подобалось, що образ Юлі кардинально відрізняється від того, що я грала раніше. Не люблю штампи і однопланові сюжети.

- Важко красуні грати простачку?

- Виявилось, грати простачку - найпростіше. Але за сюжетом кожен герой-чоловік серіалу бачить мою героїню дівчиною своєї мрії, тому доводилося часто змінювати грим і перевдягатися.

- Катю скажіть, чи були такі ситуації, що Ви відмовились від проекту, а після його виходу в ефір, шкодували про своє рішення?

- Ви знаєте, я ніколи не дивлюся проекти, у яких не знімалась. Тому і не шкодую. Мені навіть проекти з моєю участю не завжди вдається переглянути - часу немає. На щастя багато роботи в кіно і театрі. Якщо видається вільна хвилинка, то віддаю перевагу книжкам, займаюсь самоосвітою - це набагато корисніше, аніж телевізор дивитися. Хоча, безумовно, варто дивитися свої роботи, хоча б заради того, щоб виконати роботу над помилками.

- Але ж, Ваші мама і бабуся напевно дивляться усі фільми за Вас! Хіба вони не вказують на недоліки?

- Ні! Мама і бабуся - це мій фан-клуб. (сміється) Вони дійсно переглядають абсолютно все з моєю участю, але ніколи не критикують. Я їх розумію - для них щастя бачити мене по телевізору, тому що на екрані я з'являюся набагато частіше, ніж вдома. Ми живемо окремо, і, на жаль, через великий об'єм роботи я не маю можливості часто приїжджати у гості. Моїй бабусі 84 роки, вона мешкає у місті Коломна. Якось бабуня пішла до кінотеатру на прем'єру фільму, де я знімалась, і каже на касі: "Дайте квиток у кіно, в якому моя онучка грає". А їй касирка каже: "Якщо онучка, то йдіть так, безкоштовно". Її провели, посадили у самісінькому центрі зали, поставились із повагою, бабуся дуже пишалась мною. А мама збирає вирізки про мене з газет: різні замітки, інтерв'ю. А потім завжди розповідає, що пишуть - я сама пресу читаю вкрай рідко.

- Про Вас багато пишуть у виданнях, публікують фото. Недивно, адже Ви дівчина вродлива і відома. Напевно, багато чоловіків-шанувальників виказують знаки уваги...

- Ви не повірите - але переважно - шанувальниці. (сміється) Заходять на мою сторінку на сайті "Однокласники" і пишуть якісь неприємні речі. Раніше я часто там "сиділа", спілкувалася з фанатами. А зараз стало нецікаво, та й часу вільного замало. Знаю, що на багатьох сайтах про кіно мої шанувальники пишуть різні відгуки, висловлюють думки про мене і мої роботи. Цю інформацію також контролює моя мама.

- В одному з інтерв'ю Ви сказали, що не хочете, щоб майбутній чоловік чи коханий був актором. Чому?

- Не хочу нікого образити, але сама знаю, що таке акторський хліб. Тому впевнена, що актор - це не мій психоемоційний типаж. Такий чоловік не підходить на роль батька моїх дітей. Я прагну стандартної схеми - прийшов чоловік додому, приніс гроші. А взагалі сподіваюсь, що доля зробить мені подарунок у вигляді прекрасного принца.

- А Ви вірите у долю?

- Так, у житті я трохи фаталіст, вважаю, що від долі не втечеш! Я дослухаюсь до інтуїції, особливо, коли потрібно прийняти якесь рішення, а я не знаю, як вчинити. Життя багато разів зводило з людьми, які саме у потрібний момент давали мені знання чи пораду, яка у той час була вкрай необхідною. Саме тому багато в чому я покладаюсь на свою інтуїцію, навіть у переважній більшості моментів, аніж на логіку. Наприклад, бували випадки, коли не потрібно було йти саме туди, куди у підсумку виявлялось, дійсно не треба було йти. Щоправда, мені не хотілося б зараз згадувати ці ситуації.

Источник: Інтер