"Анатомія війни" на телеканалі "Інтер"

В ніч на 8 серпня 2008 року шквал обрушився на спляче південно-осетинське місто Цхінвалі. Таким чином грузинська армія розпочала війну на Кавказі. Ця ніч ледве не стала останньою для п’ятьох журналістів "Інтера", які не забудуть її ніколи. Трагедія у Південній Осетії очима очевидців - без ідеології, без політики - у новому документальному проекті Андрія Цаплієнка "Анатомія війни" .

… Південна Осетія. Блок-пост на в'їзді до Цхінвалі. Десята вечора, до початку війни - дві години. Осетинські бійці позують журналістам "Інтера" на тлі бетонної стіни. Через дві години, після того, як будуть відзняти ці кадрі, всі ці хлопці загинуть. Їм було не більше двадцяти. Все, що залишиться від них через дві годити, - церква, намальована на бетонній стіні. Вони сподівалися, що малюнок захистить їх. Але цього не сталося.

Юрій Романюк, оператор телеканалу "Інтер":

- Ми обирали місце для інтерв’ю, шукали потрібну візуальну картинку. Я збалансувався, опускаю камеру - і цієї миті справа від мене пролунав свист і жорсткий розрив. Я повернувся, і не повірив своїм очам: у наш бік летіли три міни. Це були перші міни, які впали на територію миротворчої частини.

Юрій Романюк та Руслан Ярмолюк встигли добігти до бомбосховища, це їх і врятувало. У бункері вже ховалися декілька десятків людей, серед них - діти. Ті, хто врятувався, згадують: було так тісно, що довгі години доводилося стояти практично нерухомо. Бункер тремтів від вибухів, безперервно плакали та кричали діти. Обстріл продовжувався до п’ятої години ранку наступного дня, протягом цього часу сорок снарядів весь час били по невеликій ділянці, де знаходилися люди.

Військові наказали відключити мобільні телефони, оскільки артилерію цілили по мобільному зв’язку. Але журналісти порушили наказ: тільки-но ущухла стрілянини, вони почали відправляти рідним прощавальні SMS. Якби запеленгували цієї миті їх нальотчики, вони дійсно могли б стати останніми.

Юрій Романюк, оператор телеканалу "Інтер":

- Я знаю, що Руслан написав дружині в SMS "виховай добре дочку". Він сказав мені це потім, коли ми були вже в безпеці. Одкровення прийшли тоді, коли ми сиділи, і нам нічого вже не загрожувало.

Через декілька днів ще одну знімальну групу "Інтера" - журналіста Артема Шевченка та оператора Дмитра Монархова - взяв на приціл штурмовик російських ВПС. Оператор вже подумки приготувався до смерті, але камеру не вимкнув. Снаряди впали за півсотню метрів від бетонної автобусної зупинки, де ховалися Артем і Дмитро. Іншого разу армійське спорядження ледве не спричинило їх загибель, але вже від рук осетинських ополченців.

Андрій Цаплієнко, журналіст "Інтера", автор фільму "Анатомія війни":

- Вони прямували повз залишених грузинських позицій у бік Цхінвалі. У бронежилеті журналіст відчуває себе у відносній безпеці, але він вже на прицілі. Через півгодини осетинський ополченець заарештував їх і відвів до міста. Тієї миті, коли знімальна група перетинала лінію фронту, він збирався відкрити по журналістам вогонь. Людина в армійському бронежилеті автоматично стає мішенню. 

Дмитро Монархов, оператор "Інтера"

- Наш журналіст був у бронежилеті. Ополченець, який нас вів, він назвався Ігорем, - сказав, що нашому журналісту дуже сильно пощастило, тому що саме його він тримав на прицілі, оскільки за бронежилетом визначив його належність до армії.

Хроніка грузино-осетинської війни переплітається з подіями в ще одні гарячій точці - Афганістані, де свого часу працював автор фільму.

Источник: Інтер