Свої Котигорошко і тіні незабутих предків

День Незалежності в телеефірах вітчизняних каналів перетвориться у свято українських фільмів.

«Учора - після перерви у п'ять місяців - знову подивився наше телебачення. Навіть перегляд «Часу. Підсумки дня» на «5-му каналі» - із ведучою у студії про майбутній парламент, люстрацію, події у зоні АТО говорив тепер радник Президента Юрій Луценко - вселив спокій і впевненість. Не то що це читання вічно параноїдального «Фейсбуку». Тепер розумію, чому, незважаючи на такі буремні події в країні, більшість населення і «вусом не веде». Цей недавній допис у соціальній мережі дуже промовисто характеризує тональність наповнення й акценти, точніше - їхню відсутність, вітчизняного телебачення. Після Майдану помітно змінилися новини, але й вони ілюструють лише окремі штрихи воєнних дій на сході країни; глядач отримує дуже мало аналітики про політичні й економічні процеси; навіть на все ще державному Першому Національному в будні у денному ефірі демонструють російський серіал.

Про героїв

Трохи більше українськими вітчизняні телеканали стануть у день найпатріотичнішого жовто-блакитного дня календаря - День Незалежності. Зокрема, якщо перемикати з канала на канал упродовж дня, можна переглянути більшість сучасних українських фільмів, які нещодавно були в кінопрокаті на великих екранах.

Один за іншим із 9.30 в ефірі ICTV показуватимуть «Івана Силу» та «Той, хто пройшов крізь вогонь». Перший, прем'єра якого відбулася минулоріч і який уже встиг показати «Інтер», - про силача Івана Фірцака, народженого за Австро-Угорщини в селі нинішньої Закарпатської області, якого у 1928 році визнали найсильнішою людиною планети. Ставши артистом відомого празького цирку, він виступав у 64 країнах світу. На афішах Фірцака називали Іваном Силою. Літературною основою сценарію фільму, який створили Віктор Андрієнко та Ігор Письменний, стала книга ужгородця Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу». Головну роль майстерно зіграв український спортсмен Дмитро Халаджі. На екрані поряд із ним - герої у виконанні професійних акторів Ольги Сумської, Віктора Андрієнка, Ігоря Письменного, Леся Задніпровського. Роль друга-підлітка силача зіграв Леонід Шевченко.

«Той, хто пройшов крізь вогонь» - фільм режисера Михайла Іллєнка, який вийшов на великі екрани у січні 2012 року. Український Оскарівський комітет навіть приймав рішення номінувати цей фільм на премію «Оскар»  у номінації «Найкращий фільм іноземною мовою». Прототип головного героя - льотчик-ас часів Другої Світової війни, Герой Радянського Союзу, гвардії старший лейтенант Іван Даценко, командир ланки 10-го гвардійського авіаційного полку корпусу авіації дальньої дії, уродженець села Чернечий Яр, що поблизу славнозвісної Диканьки на Полтавщині. Він  після нацистського, а потім радянського полонів потрапив у Канаду, де став вождем індіанського племені. У фільмі після втечі з німецького полону радянського льотчика Івана Додоку звинувачують у державній зраді і висилають у сталінські табори. Іван тікає. На нього починається полювання, що позбавляє героя надії на зустріч із коханою і Батьківщиною. В індіанському племені в Канаді Іван отримує своє нове ім'я - Тойхтопройшовкрізьвогонь. Головну роль виконує Дмитро Лінартович, актор муніципального театру «Київ».

Фантастика і жахи на тлі Карпат

Вітчизняне фентезі з елементами комедії, містики і пригод, що вийшло в прокат у 2013 році і досягло рекордної позначки касових зборів для вітчизняних фільмів, - містичний трилер Любомира Левицького «Тіні незабутих предків» покаже Новий канал (20.40). Стрічка про те, як кілька століть тому в українських Карпатах безчинствували злі духи. Тоді дев'ять магів запечатали потойбічну нечисть у Книгу Тіней і затаврували її магічною Зґардою. Відтоді Зґарда перебувала в безпечному місці, надійно оберігаючи вхід до нашого світу від злих духів. Однак Зґарду знайшли і передали в університет. Після цього життя окремих студентів змінилося назавжди. Врятувати і знищити зло зможе лише нащадок останнього мольфара - карпатського чаклуна.

В українському фентезі 20-річний Іван, студент Чернівецького національного університету, спочатку живе звичайним студентським життям і страждає від нерозділеного кохання. Але одного дня, коли у черговий раз привертав до себе увагу університетської красуні, він стає причиною пропажі Зґарди, яку дев'ять років тому знайшли в Карпатах та передали університету як цінний експонат. Після цього на тілах восьми друзів Івана з'являються символи, що в сумі схожі на зображення магічної зґарди. Буде на екрані викладач, якого всі вважали божевільним професором, він загине за незрозумілих обставин після того, як розкаже студентам про карпатських чаклунів. Потім компанія - після другого загадкового вбивства - поїде у далекі гори до нащадка останнього мольфара.

«Навіть попри успіхи у кінопрокаті, у зв'язку з політичними подіями картину побачили далеко не всі, хто хотів. Тепер «Тіні» мають ще один шанс бути побаченими широкою аудиторією, - цитує Любомира Левицького прес-служба телеканала. - І я сподіваюся на теплий прийом. Принаймні після кінопоказів негативних відгуків ми не отримували: глядачі, навпаки, горді тим, що нарешті побачили фільм хорошої якості українською мовою».

На головні ролі фільму було запрошено молодих невідомих акторів, відбір яких проводили по всій Україні. Ваню «Воланчика» зіграв Дмитро Ступка - внук Богдана Сільвестровича. Оператор «Тіней незабутих предків» - Марк Еберлі (Mark Eberle), відомий за фільмами «Сутінки» (знімав усі швидкісні пересування вампірів), «Небесний форсаж», «Приречений рейс», «Гордий американець».

Відразу після цієї прем'єри, у 22.40, на Новому наступна - покажуть «Синевир», яку творці позиціонують як перший український фільм жахів. Режисери стрічки В'ячеслав та Олександр Альошечкіни перемістять глядачів в Україну кінця 70-х років. Почнеться все з того, що на лекції товариства «Знання» у Києві літній професор розповість про дивних істот, описаних ще Марко Поло, які мешкали також і на території Стародавньої Русі. А тим часом у Карпатах на невеликому хутірці в лісах біля озера Синевир потайки від батьків вибиратимуться на риболовлю брат і сестра - Сашко та Іванка. Почувши в лісі крики «Ау!», діти захочуть допомогти. Надзвичайні події виникнуть із двома парами, які приїхали на Синевир, щоб справдилося повір'я про те, що ті, хто зустрінуться біля цього озера, - кохатимуть одне одного довіку. Втім легковажні молоді люди не знали інших легенд про Синевир і про монстра, який там мешкає... До речі, у кінотеатрах «Синевир» можна було дивитися у 3D-форматі.

Мультяшний Котигорошко

«Плюси» в 11.20 покажуть прем'єру мультсеріалу «Пригоди Котигорошка та його друзів», відразу 4 серії. Цей проект був породжений свого часу однією із найпопулярніших сучасних українських анімаційних стрічок - 13-хвилинним «Чарівним горохом», який закінчили робити у 2008 році. Авторка «Чарівного гороху» Ярослава Руденко-Шведова тоді вирішила продовжити розвивати тему і задумала серіал про Котигорошка: три сезони по чотири 13-хвилинні серії.

«Під час роботи над сценарієм для «Чарівного гороху» ми понавигадували безліч сюжетів та історій, яких цілком вистачало на серіал, - розповідала у ЗМІ пані Ярослава. Герої - Котигорошко, Вернигора, Вернидуб і Вернивус - чотири богатирі, велети, суперлюди з билин. Утім, скажімо, у Вернигори - здорованя, який міг гору звернути, є дружина, яка запросто його лупцює. В одній з вигаданих історій відомий Солом'яний Бичок - запеклий танцюрист, із якого сиплються золота солома і монети, коли він танцює. «Наш підхід до роботи полягав у тому, що ми знаходили ексцентричні, сміхові елементи й мотиви в казках, міфах, билинах і розвивали їх у самостійні історії, переказували на сучасний анімаційний лад», - так охарактеризувала роботу Ярослава Руденко-Шведова.

Мультфільм зроблено як класичну мальовану анімацію у 2D. Утім цикл про Котигорошка ближчий до діснеївського стилю, зокрема буде більше подробиць у промальовці й реалістичніше тло, а також анімаційні спецефекти. «Пригоди Котигорошка та його друзів» створили на легендарній студії «Укранімафільм», де робили популярних «Козаків», «Пригоди капітана Врунгеля» та «Острів скарбів».

Источник: Телекритика