Танцюють всі: «Шостий сезон буде найбільш дивним і альтернативним», - Костянтин Томільченко

В Америці «So you think you can dance?» вже відсвяткувало десятиріччя.

У нас цієї осені покажуть шостий сезон «Танцюють вс!і». Саме завдяки цьому шоу українська молодь дізналася, що таке сучасний танець, а вся країна – що у нас є хореографи зі світовими іменами. Допомагав у цьому постановник багатьох номерів, хореограф, режисер і віднедавна член журі Костянтин Томільченко. Брейкер у глибині душі та класик за визначенням Томільченко вже продемонстрував нам увесь наявний потенціал сучасного танцю у постановці «Барон Мюнхгаузен». Сьогодні, коли обрано 20-ку шостого сезону, він погодився розповісти про дивних, але талановитих танцівників, успіхи і невдачі українського мюзиклу та сльози, які за сценарієм обов’язково має проливати наш глядач. 

У штатах за хіп-хоп голосують і вболівають надзвичайно охоче. Це їхня музика та культура. Для України брейк, хіп-хоп, а також різні локінги та попінги ще довго лишатимуться тільки субкультурою. Мабуть, поки не зміниться покоління… І, звісно, американці обожнюють чудову техніку, а в нас журі танцювальних конкурсів набагато більше цінує інше – харизму.

«Ми вже вибрали 20-ку шостого сезону, і вона – ну дуже експериментальна, – розповідає Костянтин. – У цьому сезоні хлопці більше запам’яталися. Зате кілька танцівниць виявилися несподіваними як з точки зору танців, так і їхньої особистості… Як ніколи, у 20-ку шостого сезону ввійшли дуже різні персонажі. Ми думали, що Саша Волков (танцюрист із екстравагантним стилем виконання та костюмами – Авт.) буде апогеєм апофеозу. Аж ні, є куди розвиватися. І навіть не з точки зору танцю, а харизми. Глядач оцінить це неоднозначно. Бо якщо Саша Волков усе-таки був танцівником, то тепер… самі побачите».

Костянтин сім років займався брейком, тому, навіть займаючи місце в журі, може вискочити на сцену та почати витанцьовувати з учасниками. Водночас він як ніхто інший знає, що класичний танцівник у брейку… Ні, це якраз таки струнка газель, яка просто помилилася танцем…

«Звичайне диво», «Юнона і Авось», «Собака на сіні», «31 червня» – у радянські часи режисери могли екранізувати у форматі мюзиклу майже будь-що, починаючи від класики та закінчуючи власною уявою. Хоча як жанр саме театральний мюзикл чомусь і досі не приживається на пострадянському просторі. Навіть російські «Чикаго» та «Метро» вважають провальними порівняно із західною класикою. Мюзикли у Європі та Америці «живуть» по 20–30, навіть 40 років. Cats, створені ще у 80-х роках минулого століття, досі з фурором їздять Європою. Іоніка, латекс, музика Ллойда Веббера – нічого не змінилося. Але люди приходять… Можливо, для нашої ментальності не годиться музика Веббера і тема кішечок (хоча мало віриться). Зате «Той самий Мюнхгаузен» за сценарієм Григорія Горіна, із режисурою Марка Захарова та геніальною грою Олега Янковського став класикою нашого кіно. Костянтин Томільченко вирішив повторити успіх барона і… повторив.

Мало того, що танцювальні шоу тривають буквально кілька місяців, неправильно було б говорити про них у множині. «Барон Мюнхгаузен» Костянтина Томільченка – буквально все, що маємо на сьогодні. Це в Америці гарний танцівник – на вагу золота. Хочеш – виступай на Бродвеї, хочеш – іди в мюзикли…

Не можна сказати, що шкіл сучасного танцю у нас немає. Наприклад, Олександр Бобік створив Dance Centre Myway за принципом Broadway Dance Сenter. Сьогодні його школа є однією із найкращих, і не тільки в Україні. У ній постійно викладають і американські, і європейські танцівники. Така школа є своєрідним притулком для всіх, хто не знає, що з собою робити після наступного сезону «Танцюють всі». Дехто таки намагається відкривати власні проекти. Наприклад, не так давно з’явилася постановка «Вікна душі» з учасниками другого сезону під керівництвом Вікторії Мартинової.