Дитяче телебачення - справа неприбуткова

Дніпропетровські журналісти на засіданні прес-клубу визнали - на регіональному ТБ не вистачає програм для дітей і юнацтва, як нема і творчих співробітників, які б спеціально займалися цією темою.

- Свого часу ми робили на обласному державному телебаченні велику програму "Час підлітка", яка і навчала, і розважала, розповідаючи про дитячі таланти, дозвілля і біль, - розповідає колишня ведуча телепрограм для дітей і юнацтва, викладач Дніпропетровського національного університету Тамара Полякова. - Ми створювали її разом зі співробітниками УМВС області, нас знали і в СІЗО, і, вибачайте, у "злачних" місцях, звідки нам доводилося буквально висмикували молодих людей, що стали жертвами низки драматичних життєвих обставин. Все це робилося на ентузіазмі творчої групи.

Тамара Полякова констатувала, що в ефірі просто неможливо знайти місця для повноцінної дитячої програми, максимум на що можна розраховувати - лише інформаційний сюжет з нагоди тієї чи іншої "дитячої" дати, на кшталт Дня захисту дітей.

Єдиний вихід з такої ситуації пані Полякова вбачає у спонсорській допомозі на створення і проплату ефіру передачі.

- На жаль, діти - неприбуткова "справа", - констатувала, зітхаючи, Тамара Полякова.

У своєму слові режисер, керівник Центру православної культури "Ліствиця", виробник телепрограм для дітей протоієрей Ігор (Собко) порівняв телепередачу і її аудиторію з приходом і прихожаними.

Священик висловив своє обурення наявністю в деяких дитячих передачах сучасного сленгу та інших сумнівних з точки зорі моралі і культури прояів, адже попри удаваний зовнішній ефект такі проекти руйнують внутрішній світ маленького, юного телеглядача.

- Створювати дитячу прграму - дуже складно, - каже протоієрей Ігор. - Вона може здаватися простою: чого, мовляв, там складного - розповів казочку, показав мультик, попрощався і на цьому все. На справді ж все набагато складніше.

Дитяча програма повинна мати свою концепцію. Передусім вона має містити виховний, освітній і просвітницький аспекти. Задля створення якісних програм недостатньо лише фахових режисерів і сценаристів. Автори програм обов'язково мають бути психологами, педагогами та взагалі людьми високого духу, адже вони беруть на себе хрест - виховувати дитя, нести у дім до кожної родини світло, радість і допомогу у вихованні дитини.

Розповідаючи про своє дітище, засновник студії "Чистий екран" Валерій Гриценко основним завданням телепроекту назвав медіа-освіту - здобування молодою аудиторією навичків критичного сприйняття інформації, що йде з екрану.

Це видається особливо актуальним нині, в сучасних умовах, коли телебачення претворюється на справжнього агента соціалізації, а інколи перебирає на себе від батьків функцію виховання.

- Тому нам здалося, що було б непогано зараз відродити таке явище , як медіа-педагогіка, - ділиться своїми міркуваннями журналіст. - Ми бачимо в цьому один з засобів запобіганя негативному впливу телебачення на підлітків. Плануємо організовувати зустрічі професійних телевізійників із підлітками для розповідей про сучасне телебачення, про позитивні і негативні зразки його продукції - щоб дитяча аудиторія могла розпізнавати маніпулятивні технології.

Долучаючись на запрошення колег до дискусії, автор цих рядків запропонував створити по-справжньому сімейні програми, які б поєднували і спортивні ігри, і конкурси, і інтелектуальні вікторини за участю як дітей, так і їхніх батьків. Такі передачі мали б спонукати до участі в них сімейні команди.

Також наголосив на важливості створення циклів навчально-пізнавальних програм для дітей, зокрема таких, де б вони мали можливість навчатися української мови.

- А то в нас, бачте, англійської в ефірі навчають , створюючи для цього ігрові програми, а от української - зась! - зауважив інтернет-автор.

Олексій Мазур (Дніпропетровськ), спеціально для ZaUA.org

Источник: ZaUA.org