Шоу одного режисера

Скандальне розлучення Савіка Шустера та його бізнес-партнерів викликає неоднозначне відчуття. З одного боку, з відомим ведучим в Україні це трапляється не вперше. Тобто, не можна сказати, що виникло якесь здивування. З іншого – шкода, що під ризик опинитися безробітними потрапили й журналісти, і політики, які на щотижневі і щоденні шоу ходять, як на роботу.

Виходить, що й «Шустер live», яка вийшла в ефір минулої п'ятниці, було задумано як підсумкову не даремно. Але вже не вперше Савік Шустер береться підсумовувати політичний сезон в умовах, коли цей сезон ніколи не закінчується. Політична колотнеча в Україні не знає перерв, тому й фініш вийшов лише проміжним. Це була радше своєрідна риска під роботою самої «Шустер live» і її ведучого за минулий рік.

Не випадково під час програми мер Вінниці Володимир Гройсман вирішив додати до номінантів-режисерів (автори «Шустер live» вирішили використати акторську термінологію в політичному процесі - «найкращий» режисер, актор, трилер тощо) й самого ведучого - за те, що той створив в Україні майданчик для вільного спілкування політиків. Режисерські здібності пана Шустера не викликають сумніву, але для нього ця роль замала.

Справді, судячи з того, скільки разів протягом програми депутати вимовляють ім'я «Савік», між ним і народними обранцями існує якийсь таємний, магічний зв'язок. Роблять вони це не лише тоді, коли хочуть отримати слово - дехто його бере й не питаючи і подовгу не віддає. «Савік» у даному випадку - це апеляція і до арбітра, і до свідка, який має підтвердити щось сказане «приблизно рік тому», і до інстанції, яка має розсудити правомірність того чи іншого висловлювання.

Стає зрозумілим, що політиків абсолютно не обходить присутність біля екранів телевізорів глядачів. Дійство в студії має власну логіку. І, як акторам-початківцям, нашим політичним діячам потрібна підтримка, потрібен батько, який якщо не хвалитиме, то принаймні не сваритиме і вислухає.

Можливо, й справді участь у «Шустер live» допомагає політикам скинути свої негативні емоції і комплекси. Щоправда, в буквальному розумінні за кадром залишається те, що місцем, куди скидається увесь цей негатив, є глядачі. От і працює Савік не тільки «режисером» і «батьком», а ще й психотерапевтом.

Вираз обличчя ведучого, в якому багато спокійної іронії, немов промовляє до гостей: «Ви хочете поговорити про це? Я вас слухаю...». І вони починають... Завдяки мовчазній майстерності «лікаря» усе приховане виходить назовні. От у п'ятницю представники різних політичних таборів по кілька разів звинуватили один одного в імпотенції, після чого стало зрозуміло, яка проблема їх турбує найбільше. Йдеться про політичну імпотенцію, звісно. Неспроможність українського політичного класу ні для кого вже не є секретом. Але що б отак влаштовувати сеанси публічного каяття у прямому ефірі? Захотілося навіть почати поважати цих людей за їхню чесність.

Загалом, за підсумками року і щоденна, і п'ятнична «Шустер live» можуть сміливо претендувати на звання найкращого політичного телесеріалу. І на місце переможця в номінації «найкраща роль першого плану» в автора є свій кандидат. Нехай ним буде Нестор Шуфрич. У спорті бувають ситуації, коли з суперників знімають бали за пасивність. Нестор Іванович, навпаки, заслужив бути відзначеним за свою надзвичайну активність і в щоденній «Шустер live», і просто по життю. Талантами цього фахівця із сільського господарства (дисертацію «Розвиток і трансформація аграрного виробництва в Угорщині» Нестор Шуфрич захистив у 2004 році) не перестаєш захоплюватися. Ще минулого тижня в студії він коментував Полтавську битву, за кілька днів по тому натовк пику своєму товаришу по партії Льовочкіну, і ось уже знову коментує, цього разу - економічну політику уряду.

Хоч, може бути, ніякої особливої таємниці в характері відносин Шустера і українських політиків, які розгортаються на телеекрані, немає. Він робить свою справу, і за це, якщо вже підбивати підсумки, хочеться подякувати. Оскільки на українському телебаченні обмаль програм дозволяють собі вийти за вузькі межі українського політичного процесу і тем не менш торкнутися важливих соціальних, культурних, історичних проблем.

Окрім проектів Савіка Шустера, можна згадати хіба що «Новий час» на 5-му каналі. Щоправда, за форматом і можливостями ці програми не надаються до порівняння.

«Свобода слова» на ICTV, «Свобода на "Інтері"», «5 копійок», «Майдан», як і раніше, присвячують левову частку ефіру тонкощам суто політичного життя, в яких, здається, не не можуть розібратися навіть вузькі спеціалісти з політичної анатомії. «Інтер», до того ж, цього сезону суттєво понизив власну планку, продемонструвавши просто чудеса медіакілерства.

А політики - гості програм Шустера (не всі, але багато з них) просто звикли ставати на «задні лапки», побачивши перед собою професійну людину з досвідом життя на Заході, - як кролики перед удавом. Може, це й непогано для нас - жити в країні з хуторянськими за змістом, але з такими передбачуваними і прогнозованими політикою й політиками? Принаймні, поки в них є хоч трохи «Савіка»...

Євген Булавка

Источник: Телекритика