Зведення з «Інтер»-фронта

21 квітня на адресу редакції «ДТ» надійшов документ під заголовком «Заява про спростування недостовірної інформації» за підписом старшого партнера адвокатської компанії «Коннов і Созановський» Сергія Коннова. У своїй заяві пан Коннов викладає свої претензії до змісту статті «Полювання на «Інтер», опублікованої у попередньому числі газети «ДТ», і просить спростувати низку фактів, які називає недостовірними.

Більшість зауважень пана Коннова стосуються фактів, отриманих із гідних довіри джерел, а також із документів, отриманих «ДТ» з Міністерства внутрішніх справ, достовірність яких не викликає сумнівів. Тож ми змушені відмовити Сергієві Володимировичу у спростуванні, проте охоче знайомимо читачів газети із його позицією. Адже в детективній історії, пов’язаній із власністю «Інтера», лист пана Коннова має, без перебільшення, епохальне значення. Це перший за останніх два роки коментар, що артикулює позицію інтерівського табору. Всі попередні публікації, заяви та документи Валерій Хорошковський, топ-менеджмент «Інтера» і близькі до нього юристи залишали без коментарів. На жаль, на прохання дати «ДТ» інтерв’ю і докладніше розповісти про події навколо смерті Плужнікова та продажу «Інтера» пан Коннов відповів відмовою.

Своїми аргументами Сергій Коннов мимохіть розставив декілька акцентів, дуже важливих для розуміння позиції сторони «Інтера» та прогнозування її подальшої поведінки в цій справі. Зокрема він не ставить під сумнів і, фактично, підтверджує достовірність наведених у публікації документів – копії довіреності від 23 травня 2005 року та протоколів зборів двох компаній. Він наполягає, що підпис під довіреністю, двома графологічними експертизами (МВС і Генпрокуратури) визнаний підробленим, насправді належить покійному власникові «Інтера». Тим часом не потрібно бути графологом, аби пересвідчитися, що підписи Плужнікова під цією довіреністю та під угодою 19 квітня, на яку спирається у своїх позовних вимогах Костянтин Григоришин (принаймні тією її копією, що була поширена в Інтернеті), різняться: це видно неозброєним оком.

Чи ця розбіжність є наслідком тремтіння руки хворої людини, як свідчить одне з джерел «ДТ», чи підпис під котримсь із документів (а може, обома?) справді підроблено? «ДТ» відстежуватиме цю тему далі й ознайомлюватиме своїх читачів із новими матеріалами у цій справі.

Заява про спростування недостовірної інформації

В газеті «Дзеркало тижня» №14 (742) від 21 – 28 квітня 2009 року на стор. 1—2 розміщено матеріал «Полювання на «Інтер», який містить недостовірну інформацію про мою особу. Аналогічний матеріал також розміщено в Інтернеті на веб-сайті редакції за адресою http://www.dt.ua/1000/1550/65976/ разом із кількома додатками.

1. Так, у публікації «Полювання на «Інтер» зазначається, що зміну структури власності каналу «здійснював Сергій Коннов, 19 квітня 2005 року ставши учасником ТОВ «Пегас Телебачення» (власником 82,5% капіталу, який до цього належав Плужникову)».

Насправді я ніколи не був учасником ТОВ «Пегас телебачення» і не мав у ньому ані 82,5% капіталу, ані будь-яких інших часток.

2. Далі в публікації «Полювання на «Інтер» зазначається, що «Угоду про продаж («телеканалу «Інтер». – Прим. С.К.) від імені спадкоємців Плужникова підписував Сергій Коннов».

Насправді я ніколи не підписував (та не укладав) жодних документів про продаж телеканалу «Інтер» (прямо або опосередковано).

3. Також у публікації «Полювання на «Інтер» зазначається (з посиланням на довідку ДСБЕЗ та фахівців-графологів), що підпис Плужникова І.О. на довіреності від 23 травня 2005 року, яку він видав мені як своєму адвокатові на управління його корпоративними правами, є підробленим. Тому у моїх діях вбачаються ознаки злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358 КК України (використання підроблених документів) та ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство).

З тексту публікації складається враження, що я використовував завідомо підроблений документ (довіреність) для заволодіння чужим майном або придбання права на чуже майно шляхом обману або зловживання довірою (шахрайство). Погодьтеся, це дуже ганебне твердження на адресу адвоката!

Проте я жодним чином не міг вважати довіреність, підписану на моїх очах Плуж­никовим І.О. в присутності приватного нотаріуса та ним засвідчену, «завідомо підробленим документом»! Тобто якщо підпис (як кажуть «експерти») підроблений, то він «підроблений» особисто Плужниковим І.Л., але називати це підробкою – це занадто навіть для сенсаційних публікацій.

При цьому з публікації незрозуміло, яким чужим майном я (або інші особи внаслідок моїх дій) нібито заволоділи, адже довіреністю від 23 травня 2005 року я скористався лише двічі: 1 червня 2005 року, коли на зборах учасників ТОВ «Пегас Телебачення» від імені Плужникова І.О. та за його поперед­ньою вказівкою голосував за вступ товариства до асоціації «Діловий світ» та передачу їй 10 акцій «Інтера» у якості членського внеску (навіть самі автори публікації «Полювання на «Інтер» вважають «Діловий світ» таким, що належав Плужникову І.О., оскільки пишуть, що 71% пакет акцій «Інтера» успадкувала його дружина Світлана), та 13 червня 2005 року, коли на зборах учасників ТОВ «Пегас Телебачення» голосував за зміну у складі виконавчого органу товариства. Тобто 10 акцій телеканалу «Інтер» перейшли від однієї компанії Плужникова І.О. (ТОВ «Пегас Телебачення») до іншої (асоціація «Діловий світ»). Де тут «вбачається» заволодіння чужим майном?

Насправді Плужніков І.О. підписав згадану довіреність особисто 23 травня 2005 року в присутності приватного нотаріуса, який належним чином і засвідчив цю довіреність.

До того ж видача мені Плужнико­вим І.О. довіреності на управління його корпоративними правами не була «несподіванкою»: як народний депутат України він відповідно до пункту 7 частини першої статті 41 Закону України «Про вибори народних депутатів України» (у чинній на момент видачі довіреності редакції) був зобов’язаний передати свої корпоративні права з управління іншій особі. Зазначена довіреність була видана у зв’язку із закінченням 23 квітня 2005 року строку дії попередньої аналогічної довіреності, виданої мені як адвокату з тих самих підстав 23 квітня 2002 року.

4. На веб-сайті редакції разом із текстом статті «Полювання на «Інтер» за адресою http://www.dt.ua/img/st_img/2009/742/742-doc3.gif розміщено копію документа, який має назву «Довідка».

У цьому документі зазначається, що «07.12.06 від імені засновників Української асоціації економічного співробітництва та розвитку «Діловий світ» Конновим С.В. було відчужено пакет акцій ЗАТ «Українська незалежна ТВ-корпорація» на користь ТОВ «Український медіа-проект».

Насправді я не укладав від імені зас­новників «Ділового світу» жодних угод про відчуження акцій ЗАТ «Українська незалежна ТВ-корпорація» на користь ТОВ «Український медіа-проект» або інших осіб ані 7 грудня 2006 року, ані в інший день.

dt.ua

Источник: МедіаБізнес