Володимир Сівкович: Боротьба за «Інтер» може призвести до війни силовиків

27 лютого стало відомо про позов російського бізнесмена Костянтина Григоришина до родини Ігоря Плужникова. Григоришин просить відповідачок виконати умови угоди купівлі-продажу активів, яка була укладена між ним і покійним Ігорем Плужниковим 19 квітня 2005 року. Узявши позов у провадження, суд наклав арешт на акції «Інтера». Тексти ухвал дивіться у статті «Української правди». Віце-президент групи «Інтер» Ярослав Порохняк заявив, що канал не було офіційно повідомлено про позов та арешт акцій.

За інформацією джерел телеканалу ТВі, правоохоронці поновили розслідування обставин смерті власника телеканалу «Інтер» Ігоря Плужникова. Про це у своїй програмі «Наверху» 1 березня повідомив ведучий Євген Кисельов.

Коротко нагадаємо справу 2005-го року: власник телеканалу «Інтер» Ігор Плужников (на той час – народний депутат України, фракці СДПУ(о) помер 22 червня 2005 року в німецькій клініці від гострого інфекційного гепатиту у віці 45 років. Голова Служби безпеки України Олександр Турчинов ще перед смертю власника «Інтера» заявив, що СБУ готова порушити кримінальну справу у разі, якщо виявиться, що погіршення здоров’я Плужникова стало результатом «нетипового отруєння». Німецькі лікарі, які лікували Плужникова, провели дослідження та дійшли висновку, що підозрювати отруєння немає підстав.

За офіційною інформацією, Ігор Плужников володів 71% акцій телеканалу «Інтер». Незабаром 61% був проданий удовою Плужникова Світланою компанії Валерія Хорошковського. Згідно з розслідуванням «Української правди», угода про продаж каналу відбулась 19 квітня 2005 року, а активні дії із зміни власності «Інтера» збіглись із раптовою хворобою і смертю Плужникова. Політики, зокрема Володимир Сівкович (зараз – Партія регіонів) і Володимир Нечипорук, звертались до СБУ та Генпрокуратури з вимогою розслідувати обставини смерті Плужникова, пов’язуючи його смерть із начебто невдалою угодою з продажу контрольного пакету акцій «Інтера».

«ТК» звернулася до народного депутата Володимира Сівковича з проханням прокоментувати ситуацію довкола позову Костятина Григоришина до родини Плужникова.

- Я не бачив самого позову – лише судову ухвалу, - відповів пан Сівкович «ТК». - Григоришин уже робив кілька спроб відновлення своєї частки в «Інтері». Це, мабуть, уже остання… Бо закінчується позовний термін. Тож це його остання спроба відновити, з його точки зору, справедливість.

Моє депутатське звернення і позов Григоришина – це речі різного порядку. Зрозумійте, моє звернення стосувалося факту смерті Ігоря Плужникова. Я тоді звертався до прокуратури з проханням перевірити, чи не була смерть Плужникова насильницькою, тому що в мене на той період були достовірні дані – висновок німецьких лікарів, згідно з яким у крові Плужникова було виявлено вміст денатуратів, що у 50 разів перевищував норму. Така доза смертельна – отруйні речовини призвели до набряку легенів та мозку. Цей лікарський висновок існує. Прокуратура тоді взялася за розслідування, але потім різко його зупинила. Можливо, втрутилися політичні важелі. Наскільки я розумію, сьогодні адвокати Григоришина намагаються об’єднати ці справи. Вони витягли з архівів моє депутатське звернення, пробують знайти цю кримінальну справу, тому що її не було закрито офіційно, вона десь є київській прокуратурі. Паралельно вони блокують акції «Інтера» і подають позови в суди.

- Яким чином Григоришину можуть допомогти результати розслідування, проведеного за вашим зверненням?
- А воно не було закінчене…Але наскільки я розумію, його зараз буде поновлено.

- Позов Григоришина – це політична справа чи суперечка господарюючих суб’єктів?
- Подібні справи щодо найбільших телеканалів в Україні не можуть не мати політичного відтінку. Такий конфлікт не може бути суто господарським. Григоришин напевно заручився підтримкою політичної сили, та ще й не одної. Тобто ідеться не тільки про підтримку такого високого політика, як Тимошенко, а й про ще когось.

- Про яку «третю силу» йде мова?
- Я не знаю, про яку, але, гадаю, що, можливо, про Порошенка, а можливо, і ще когось. У таких справах беруть участь як мінімум кілька потужних гравців – не один і не два...

- Як ви думаєте, хто більше зацікавлений зараз у справі «Інтера» - сам Григоришин чи політичні сили, які стоять за ним?
- Інтереси збіглися – і політичних сил, яким явно не завадить отримати контроль над «Інтером» напередодні виборів, і Григоришина, який планує від цього мати і економічну вигоду, і, можливо, через цей ситуативний політичний союз, ще й подальші економічні зиски. Якщо йому вдасться забрати «Інтер», він стає досить сильним політичним гравцем в Україні.

- Однак незадовго до «газового конфлікту» Григоришин сказав в інтерв’ю «Українській правді», що не збирається претендувати на «Інтер»… Вас не здивувало те, що після цієї публічної заяви він звернувся до суду?
- Ні, не здивувало. Бо після цього інтерв’ю, про яке ви говорите, Григоришину закрили на 5 років в’їзд в Україну. І знаючи Григоришина як досить амбітну людину, яка, коли її луплять по морді, не опускає очі, а придумує механізми, як дати здачі, я не здивувався тому, що він подав цей позов.

Але я також гадаю, що будь-який бізнесмен довго думав би, чи вдаватися до судових та юридичних механізмів, а також до матеріальних витрат, пов’язаних із судами. Адже далі будуть зарубіжні суди, наскільки я розумію – юридичні особи, які є власниками «Інтера», зареєстровані за кордоном, мільйони, які фігурували у справі, теж ішли з-за кордону.

Буває і так, що людина думає – іти в бій чи не йти. Поштовхом може бути або зміна обставин, або сильний особистий удар. У Григоришина обидва фактори збіглися: по-перше, йому закрили в’їзд в Україну, по-друге, власники «Інтера» почали пряму війну з прем’єр-міністром. Якщо проаналізувати цю ситуацію, то побачимо, що в нього з’явилися вагомі шанси на те, щоб довести боротьбу за «Інтер» до логічного кінця. Розумієте, в нього з’явилася підтримка, навіть якщо він її не просив. Так склалося, що Григоришин опинився у вигідному становищі.

- Ви згадали в розмові прізвище Петра Порошенка. В чому може бути його інтерес в даній справ?
- Я не знаю, в чому його інтерес, але знаю, що протягом останніх трьох-чотирьох років Григоришин був партнером Порошенка та Мартиненка, а це на сьогодні досить немаленька політична сила. Я не думаю, що вони розірвали партнерські відносини.

- Як можуть далі розвиватися події?
- Прогнозувати це неможливо. Бо один із співвласників «Інтера» нині перший заступник голови СБУ, який, захищаючи інтереси «Росукренерго», сміливо кидається в бій із «Нафтогазом України». Захищаючи приватні інтереси, він тим самим нападає на інтереси держави. Можливо, він робить це для того, щоб потім сказати: от наше відомство ж захищало приватні інтереси в газовому конфлікті, то чом би тепер не захистити приватні інтереси щодо найбільшого телеканалу країни? Тобто йдеться про прецедент. У цьому протистоянні будуть задіяні силові структури. Як – не знаю, але те, що вони будуть задіяні – МВС на боці позивачів і СБУ на боці нинішніх акціонерів – у мене немає ніяких сумнівів. І це буде другий виток після «Нафтогазу» у війні силовиків.

В інтерв’ю пана Сівковича є чимало провокативних моментів. Ми готові опублікувати реакцію усіх згаданих осіб, а також зацікавлених сторін на ці заяви. Зокрема редакція звертається до прес-служб телеканалу «Інтер», Кабміну, СБУ, МВС та народного депутата Петра Порошенка.

Леся Ганжа

Источник: Телекритика