Кодування супутникового телесигналу: ризики для окупованих територій

Нещодавно найбільші медіагрупи країни – Inter Media Group (телеканали Інтер, Enter-фільм, Піксель, К1, К2, Мега, НТН, Zoom); StarLightMedia (телеканали ICTV, СТБ, Новий канал, М1, М2, ОЦЕ); УКРАЇНА (телеканали Україна, НЛО, Індиго, Донбас тощо); «1+1» (телеканали 1+1, 2+2, ТЕТ, ПлюсПлюс, Бігуді, УНІАН ТБ тощо) – домовилися про кодування супутникового сигналу своїх телеканалів навесні наступного року.

Що це означатиме для країни та її окупованих/непідконтрольних територій?

1З точки зору довгострокової стратегії розвитку телеіндустрії, кодування супутникового сигналу, загалом, є позитивним кроком, який стане імпульсом для:

• додаткової капіталізації телеіндустрії
• розвитку мереж провайдерів програмної послуги (кабельних мереж), IPTV/OTT
• боротьби з піратством та безліцензійною діяльністю
• виведення з практики телеперегляду на супутнику російських телеканалів

2З середньо- та короткострокової стратегії, в умовах фактичної війни та боротьби за повернення окупованих/непідконтрольних територій маємо наступні ризики:

• Російські телеканали на супутнику не закодовані.Тобто, кодування більшості українських телеканалів призведе до того, що українцям будуть доступні, здебільшого, російські телеканали, сигнал яких розповсюджується вільно.

• Масштаб ризику достатньо великий, якщо уявити що супутникове телебачення дивиться десь третина українських сімей.
• Щоб нівелювати цей ризик українці мають купувати тюнери та підписуватися на платних супутникових провайдерів, таких як Viasat та Xtra TV, або підключатися до кабельних мереж (мереж провайдерів програмної послуги, інтернет-провайдерів), якщо такі наявні в їхніх містечках, селах та селищах.
• Питання: скільки потрібно часу, щоби привчити українців платити за телебачення? Чи не буде так, що велика частина українських сімей по інерції продовжать дивитися телебачення через супутник безоплатно, маючи доступ до якісних російських телеканалів?
• Без більшості українських телеканалів на супутнику на певний час залишиться українське село. Селяни мають купувати сет-топ-бокси для отримання доступу до цифрового телебачення, якщо, звичайно, їхні населені пункти охоплені цифрою. Або тюнери для платного перегляду супутниковго телебачення. Постає те ж саме питання: скільки часу піде на подолання інерції споживання телепродукту, якщо українці здебільшого не звикли за нього платити?
• Без більшості українських телеканалів на супутнику фактично залишиться українське прикордоння.
• Українське прикордоння досить погано охоплене ефірним цифровим та аналоговим українським телебаченням. В ефірі вздовж прикордоння доступний, як правило, легальний сигнал російських, білоруських та інших іноземних телеканалів. Українське телебачення можливо дивитися, як правило, через супутник.
• Питання: чи вистачить у мешканців прикордоння мотивації платити за українське телебачення, якщо в ефірі та на супутнику вони мають доступ до безоплатного іноземного ТБ, яке вони також звикли дивитися? Крім того, щоб якісно охопити прикордоння ефірним цифровим сигналом українських телеканалів, потрібно:

а) будувати десятки нових телевеж;

б) отримувати згоду провайдера «Зеонбуд» на придбання та встановлювлення на цих вежах нового обладнання;

в) отримувати згоду телеканалів платити за можливість мовлення у великій кількості прикордонних районів, в яких населення проживає дисперсно, в невеликих містечках та селах.

• Без більшості українських телеканалів на супутнику фактично залишиться окупований Крим та тимчасово непідконтрольні райони Донецької і Луганської областей. Сьогодні і завтра супутникове телебачення – це єдина технологія розповсюдження телевізійного сигналу, яка охоплює ВСІ окуповані території, ВСЕ прикордоння, ВСЮ країну. Через супутник мешканцям окупованих територій доступні практично ВСІ українські телеканали.
• Давайте будемо чесними, ефірне телевізійне мовлення – цифрове або аналогове – є локальним. Вежа з Чонгару не доставить якісний ефірний телевізійний сигнал на дистанцію більш ніж на 20-80 км. Це максимальний радіус мовлення на Крим, при тому, що ця вежа стоїть майже на адмінкордоні з Кримом. Аналогічна ситуація і з ОРДЛО. Але зауважте, що на «лінії розмежування» відбуваються бойові дії і найближчі вежі знаходяться на значній віддаленості від непідконтрольних територій.
• За умови блокування мовлення українських телеканалів в інтернет-мережах в ОРДЛО та Криму, єдиною технологією доставки сигналу на всі окуповані території також залишається супутник. Кодування сигналу українських телеканалів фактично закриє для мешканців Криму та ОРДЛО доступ до українського телебачення. І в цій ситуації немає рішень щодо підключення громадян України, що проживають на окупованих територіях, до платних сервісів. Сигнал на супутнику або є або його немає. Жодними вежами, цифровим та аналоговим телевізійним мовленням відсутність телебачення на супутнику не компенсувати. На жаль.

P.S. Якщо враховувати, що в найближчий час буде здійснено відключення аналогового телевізійного мовлення (третина сімей) на користь цифрового – ми отримаємо додаткові ризики, які будуть пов’язані з тим, що українці залишаться без безоплатного супутникового і аналогового ТБ в умовах реальної і інформаційної агресії з боку Росії. Отже, будь-які рішення щодо впровадження системних змін в сфері телерадіомовлення мають здійснюватися з урахуванням державних інтересів в сфері національної безпеки.

Источник: журнал MEDIASAT : цифровое ТВ, радиовещание и телекоммуникации