Коли Україна буде із цифрою ?

За ті останні роки, коли в Україні розпочалося впровадження цифрового стандарту мовлення, здається, уже мало не всі розуміють, що це таке і які дає переваги. Водночас сам процес залишається не до кінця зрозумілим і сповненим багатьох суперечностей. Однак пересічному громадянинові не йдеться про глибокий аналіз, йому цікаво передусім, чи зможе він дивитися телебачення. А те, яким воно буде, – це до певної міри ще й питання інформаційної безпеки країни. Щоб прояснити ситуацію з тим, що відбувається в Україні з упровадженням цифрового мовлення і чого чекати українцям із вимкненням аналогу, ми звернулися до члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Олега Черниша, який курирує цей напрям роботи в регуляторному органі.

Що маємо  

У 2010 – 2011 роках провайдером загальнонаціональної  наземної цифрової мережі ТОВ «Зеонбуд» було розбудовано чотири мультиплекси МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5; 664 наземні передавальні станції були встановлені у 166 населених пунктах. Передбачалося, що мережа забезпечить цифровим сигналом 95% телевізійної аудиторії України. Про такий відсоток покриття звітував цифровий провайдер. Водночас фахівці-зв’язківці Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут радіо і телебачення» свої сумніви щодо задекларованої цифри перевірили власним дослідженням. За його результатами,  передавачі, які встановив «Зеонбуд», дають можливість покрити лише 55–60% території країни, де проживає 65–70% населення.

Дані про те, яким є справжнє покриття території України та охоплення населення цифровим сигналом важливі  як із погляду визначення «білих плям», так і розуміння того, що буде на екранах українців. У країні на сьогодні немає ані затвердженого стандарту DVB-T2, ані методики проведення вимірювань зон охоплення. Це,  зазначає член Національної ради Олег Черниш, не дає можливості висунути претензії та зауваження ТОВ «Зеонбуд», «і ми змушені на віру приймати те, що він стверджує». Ініціатива регуляторного органу щодо розробки таких документів була підтримана Європейським Союзом і Радою Європи в рамках спільної програми «Зміцнення інформаційного суспільства в Україні». За допомогою міжнародних партнерів будуть розроблені стандарт цифрового наземного ефірного телебачення DVB-T2 і методика для вимірювання території охоплення цифровим сигналом, що допоможе чітко визначити зони покриття. На жаль, це завдання вдалося організувати лише зараз, і час для конструктивної роботи в цьому напрямі втрачено.

Кодований чи доступний

При побудові загальнонаціональної наземної цифрової мережі не було передбачено системи умовного доступу, так званого кодування сигналу, що змусив українців купувати спеціальні пристрої для його отримання. Однак від початку мовлення у цифровому стандарті сигнал подавався провайдером у закодованому вигляді, а отже, його могли отримувати лише ті глядачі, які придбали телетюнери, і лише тих компаній, які виграли тендер Державного комітету телебачення і радіомовлення, – «Strong» і «Romsat».  Як наслідок телеглядачі мусили платити більше цим фірмам. Для телевізорів, що мають вбудований пристрій для зчитування цифрового сигналу, треба було докупити спеціальний CAM-модуль, а український виробник, який міг забезпечити тюнерами власного виробництва велику частину населення, виявився на узбіччі процесу. Це обмежило кількість аудиторії, яка могла і хотіла мати доступ до безкоштовних каналів телевізійного цифрового мовлення. Поширення сигналу в кодованому вигляді, крім того,  було також порушенням умов ліцензії самих мовників, де сказано про те, що вони мають поширювати свій сигнал у вільному доступі. Для того, аби дати можливість і ринку сет-топ-боксів, і ринку телеканалів нормально розвиватися, а головне – для надання можливості громадянам купувати телетюнери будь-якого виробника (як відомо, конкуренція на ринку змушує знижувати ціну), Національна рада 2014 року своїм рішенням скасувала кодування цифрового сигналу і зобов’язала компанію «Зеонбуд» розповсюджувати програми телеканалів відкрито. Тому будь-який телетюнер, що може працювати зі стандартом DVB-Т2, або цифровий телевізор із вбудованим пристроєм для зчитування цифрового сигналу може нині бути використаний для перегляду телеканалів.

Нові мультиплекси для Концерну РРТ

Перехід від аналогового до цифрового стандарту мовлення – питання вкрай важливе і з погляду інформаційної безпеки держави. За міжнародним договором «Женева-2006», який підписала і Україна, з 17 червня 2015 року припиняється захист аналогового мовлення. Це означає, що аналогові передавачі, які створюють завади цифровим передавачам сусідніх країн  мають бути вимкнені. Цей крок мусить реалізувати і наша держава. На жаль, після введення загальнонаціональної  наземної цифрової мережі в дію у період із 2012 по 2014 рік ТОВ «Зеонбуд» не вживало жодних заходів для забезпечення покриття тих зон, яких сигнал не досягає. Тому на цей час, хоч мережу і збудовано, але в багатьох містах і селах цифрового сигналу немає. За словами Олега Черниша, в січні цього року відбулася зустріч із з представниками філій Концерну РРТ першого регіону вимкнення аналогового мовлення. Вони надали карти зон охоплення – щоб мати розуміння, чи можна відключати аналог. Ці карти створювалися шляхом простих замірювань – є сигнал – немає сигналу. Ситуація з покриттям виявилася навіть песимістичнішою, ніж це собі можна було уявити.

Проблеми і незрозумілості, що виникли при розбудові наземних цифрових мереж компанією «Зеонбуд», створюють певні ризики для країни. Тож відключати аналогове мовлення, зазначає Олег Черниш, не можна, коли послуги наземного ефірного цифрового мовлення надає компанія з непрозорими власниками, яка займає монопольне становище на ринку (рішенням  Антимонопольного комітету України від 23 грудня 2014 року ТОВ «Зеонбуд» визнано монополістом на ринку цифрового ефірного телебачення).

Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення минулого року звернувся до Національної ради, щоб замовити в УДЦР прорахунок 330 цифрових каналів (нещодавно цей перелік було доповнено). Пропозиція Концерну – збудувати нормальну мережу з повноцінним охопленням території України. Це не гіпотетичні 95% «Зеонбуду», а більш-менш реальні 95% території, які можна буде охопити, задіявши всі вежі, каже Олег Черниш. У разі якщо УДЦР прорахує частоти за заявками Коцерну РРТ, компанії – чи сам державний оператор зв’язку, чи якась інша компанія з прозорими власниками – зможуть подати свої пропозиції щодо розбудови двох мультиплексів.

Зацікавленість ринку в появі іншого оператора є. З одного боку, це компанії, які брали участь у попередньому конкурсі на загальнонаціональне мовлення і не були визначені переможцями. З другого боку, компанії, які зараз змушені платити за завищеними тарифами «Зеонбуду» і мати покриття не зовсім те, на яке розраховували. Частина телекомпаній, які нині мають ліцензії на мовлення в МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5, із задоволенням візьмуть участь у конкурсі. Закон наразі таку можливість передбачає.

Інший оператор, тим паче державний, убезпечуватиме і від можливих несподіванок у поведінці «Зеонбуду», щоб раптово в одну мить Україна чи якась її частина не залишилися без телебачення.

Перехід: як це буде

Перехід від аналогового до  цифрового стандарту мовлення – процес, який потребує координації дій різних органів державної влади, установ, організацій і розгляду різних проблемних аспектів – забезпечення частотами, погодження використання частот на міжнародному рівні та зі спецкористувачами в Україні, прорахунку частотних присвоєнь, планування цифрової мережі тощо. Національний регулятор шукає найефективніших шляхів розв’язання накопичених проблем. З цією метою при Національній раді створено міжвідомчу робочу групу із вирішення проблемних питань реалізації в Україні програми впровадження цифрового телерадіомовлення, до якої увійшли представники Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, Державного комітету телебачення і радіомовлення, державного підприємства «Український державний центр радіочастот», Концерну РРТ, незалежні експерти тощо. На її засіданнях регулярно обговорюються найрізноманітніші аспекти переходу на цифрове мовлення й напрацьовуються шляхи їх вирішення. Зокрема, завдяки такій спільній роботі після консультацій із галуззю було визначено етапи впровадження цифрового ефірного телебачення, а також основні підходи у цьому процесі.

Планується, що вимкнення аналогового телебачення з одночасним переплануванням і впровадженням цифрового ефірного телебачення відбуватиметься поступово.

Запропоновано 4 етапи впровадження:

І – м. Київ, Київська, Житомирська, Рівненська, Волинська, Львівська, Закарпатська області, Автономна Республіка Крим та м. Севастополь, розпочнеться 17 червня 2015 року;

ІІ – Івано-Франківська, Хмельницька, Вінницька, Чернівецька, Одеська області, триватиме з 31 грудня 2015 року;

ІІІ – Полтавська, Тернопільська, Черкаська, Кіровоградська, Миколаївська, Херсонська, Дніпропетровська, Запорізька області, триватиме з 30 червня 2016 року;

IV – Луганська, Донецька, Чернігівська, Харківська, Сумська області, триватиме з 31 грудня 2016 року.

Така розбивка на регіони і часові рамки необхідна для того, аби подивитися, як триватиме процес. Адже вимкнення аналогового телебачення має відбуватися з одночасним переплануванням мереж. Як зазначає член Національної ради Олег Черниш, під час планування чотирьох мультиплексів «Зеонбуду» спроектувати зони синхронного мовлення за умови поширення сигналу в аналоговому стандарті було неможливо. Тому «Зеонбуд» розміщував окремі передавачі, що призвело до появи великої кількості «білих плям». Після відключення аналогового мовлення з’явиться можливість розгорнути зони синхронного мовлення, які краще покриватимуть територію країни цифровим сигналом. Тобто передавачі працюватимуть не окремо кожен сам по собі, а будуть між собою синхронізовані й таким чином покращуватимуть покриття – зміниться дизайн мережі. Однак тут виникають нові питання: за якими тарифами надаватиметься така послуга, чи зможе провайдер проводити ці зміни. Компанії навряд чи захочуть збільшувати свої витрати. Найімовірнішим Олегу Чернишу видається варіант одного загального мультиплекса, де будуть близько 10 каналів, зацікавлених у повноцінному покритті території України.

Крім того, на розгляді й питання визначення вільного радіочастотного ресурсу, придатного для створення місцевих цифрових багатоканальних телемереж. Низка компаній, які нині мають ліцензії на аналогове мовлення, навіть не брали участі в конкурсі на отримання місця у цифрових мультиплексах, оскільки розуміли, що цифровий сигнал не зможе досягти території, де вони розміщені й працюють. Деякі брали участь у конкурсі, а згодом з’ясували, що цифровий сигнал, за який вони сплачують провайдеру, не доходить до їхнього міста. Ще деякі мовники мають свої високі об’єкти й обслуговують власні передавачі. Усі вони можуть бути зацікавлені у створенні місцевих цифрових багатоканальних телемереж. До Національної ради вже звертаються компанії, які висловлюють бажання, аби їм прорахували такі невеликі мультиплекси. Щоправда Український державний центр радіочастот, швидше за все, зможе задовольнити ці заявки лише після того, як нададуть частоти для повноцінного покриття, на яке претендує Концерн РРТ. Тобто це другий етап, під час якого можна буде певним чином доповнити ту мережу, яка буде створена чи Концерном РРТ, чи кимось іншим. Однак цей крок важливий, бо необхідно, щоб телекомпанії не припиняли свою діяльність після вимкнення аналогового мовлення. Цієї умови Національна рада обов’язково дотримуватиметься у процесі переходу на цифрове мовлення. Так визначено і в Плані розвитку національного телерадіоінформаційного простору, який нині перебуває на державній реєстації.

У зонах невпевненого прийому телевізійного сигналу можлива ще й розбудова малопотужних передавачів. Національною радою розглядається можливість збільшення кількості каналів у наявних мультиплексах, беручи до уваги технічні можливості стандарту DVB-T2 (MPEG-4).

Передбачається, що в останню чергу вимикатимуться передавачі, які використовуються Національною телекомпанією України, обласними державними телерадіокомпаніями (на їх базі створюється суспільне мовлення), телерадіоорганізаціями місцевого (регіонального) мовлення, за умови нестворення завад цифровим мережам сусідніх країн. Такий підхід забезпечить населення джерелами інформації і продемонструє рівні умови для приватних мовників на ринку.

Цікава і слушна пропозиція надійшла під час громадського обговорення Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору, каже Олег Черниш. Йшлося про рекомендацію відключати насамперед ті аналогові передавачі, потужність яких збігається або менша за потужність цифрових передавачів. Таким чином звільняються частоти  без втрати зони охоплення. Цей підхід дає можливість зробити перші кроки для вивільнення аналогових частот, які будуть використані для прорахунку цифрових. Тому, враховуючи цю пропозицію, Національна рада провела відповідний аналіз у всіх зонах і наразі систематизує й узагальнює відповідні матеріали. Наприклад, у першому регіоні є можливість відключити 123 канали, з яких 119 використовуються загальнонаціональними і 4 – місцевими мовниками.

Хоч якою б видавалася ситуація тривожною, кожен регіон слід розглядати окремо. Побоювання щодо вимкнення аналогових передавачів особливо стосуються, зрозуміло, прикордонних регіонів. І всюди – свої особливості рельєфу, які треба враховувати при побудові мережі та встановленні передавачів. Волинська область – один із таких регіонів, хоч в Україні вся північ погано охоплена будь-яким сигналом. Нині стосовно цифрового сигналу на Волині можна сказати, що в деяких районах він краще покриває територію, аніж наявний аналоговий, тому втрат при відімкненні тут аналогових передавачів не буде. Інша річ, що для кращого охоплення сигналом північних районів області бажано, і, як видається, можливо встановлення додаткових передавачів у Камінь-Каширському, Кортелісах, Маневичах, Топільному. Загалом північне прикордоння України потребує або будівництва нових веж, що за нинішньої ситуації виглядає малоймовірним, чи хоча б залучення наявних веж, якщо не Концерну РРТ, то когось із мобільних операторів, каже Олег Черниш. Ця проблема в полі зору учасників міжвідомчої робочої групи, а також робочих груп із питань завершення переходу від аналогового до цифрового мовлення, що створені в деяких областях першого регіону – Львівській, Волинській, Рівненській, Закарпатській. До них увійшли представники Національної ради в областях, директори філій Концерну РРТ, представники філій УДЦР, облдержадміністрацій та обласних державних телерадіокомпаній. Робочі групи мають своїм завданням аналіз стану готовності до відключення аналогового мовлення: вивчають питання покриття цифровим сигналом території, насичення ринку сет-топ-боксами тощо.

Чи буде аналог працювати далі

Часто кажуть, що міжнародна угода ««Женева 2006» зобов’язує Україну 17 червня вимкнути аналогові передавачі. Однак це не зовсім так, зауважує Олег Черниш. Угода передбачає,  що аналогові частоти перестають захищатися. Коли ж вимикати своє аналогове мовлення – план, етапи, яким чином це робити - кожна країна визначає самостійно. Головне завдання – щоб не створювалися завади цифровим радіоелектронним засобам сусідніх держав і була міжнародна координація із сусідами стосовно використання аналогових радіоелектронних засобів, якщо вони використовуватимуться й надалі.  

Найімовірніше можна говорити про те, що якихось кардинальних змін у мовленні 17 червня не відбудеться. Звичайно, Україна змушена буде вимкнути передавачі, які створюють завади, можливо, частково – ті, які отримують завади від цифрових передавачів сусідніх країн. За попередньою інформацією УДЦР, на всій території України нараховується 57 частотних присвоєнь різної потужності, які прогнозовано створюватимуть неприпустимі завади цифровому наземному телерадіомовленню сусідніх країн, в областях першого регіону – таких 14.

Національна рада звернулася із запитами до сусідніх країн – Польщі, Молдови, Румунії, Словенії, Угорщини – щодо впровадження цифрового наземного телерадіомовлення в їхніх країнах і радіозавад радіоелектронних засобів аналогового телевізійного мовлення у прикордонній зоні. Можливо, якщо з’ясується, що завад із обох сторін немає, то вітчизняні аналогові передавачі зможуть попрацювати трохи довше. Водночас це неоднозначне питання, бо завади можуть виникнути, коли сусіди змінюватимуть дизайн власної мережі.

Хоча роботу телерадіоорганізацій в аналоговому стандарті можна продовжити ще на деякий час, затягувати із впровадженням цифрового стандарту мовлення не варто, вважає член Національної ради Олег Черниш. Адже це – питання подальшого стратегічного розвитку нашого частотного ресурсу. Крім того, дає поштовх для нових технологій, і стимулює ринок до подальшої модернізації. Уже є багато зацікавлених у першому цифровому дивіденді (61 – 69 ТВК). Щоб його звільнити, треба переходити на цифру. Україна не може залишитися осторонь загальносвітових процесів, інакше втрачає привабливість і потенціал. Важливим чинником є те, що паралельна робота в аналоговому і цифровому стандартах є великим тягарем для телерадіокомпаній, які змушені нести подвійне навантаження із оплати за розповсюдження сигналу. Тож чим швидше ми повністю перейдемо на цифру, тим краще. Однак поки не буде всіх умов, щоб нормально і безболісно для глядачів, мовників, держави перейти на цифру, відключати аналогове мовлення навряд чи доцільно. Доведеться пожертвувати тільки тим, яке буде створювати завади, і там, де є відповідна можливість, – каже Олег Черниш.

Як дивитися телевізор

Достатність насичення ринку сет-топ-боксами є однією з умов, необхідних для переходу на цифру. Захист малозабезпечених верств населення в питанні забезпечення їх пристроями для приймання сигналу цифрового телебачення – сет-топ-боксами – взяла на себе держава, коли 2012 року в бюджеті країни було закладено 450 млн. 120 тис. грн. на програму «Забезпечення населення засобами приймання сигналів цифрового телерадіомовлення». Однак фактична сума видатків становила 404,5 млн. грн. За ці кошти закуплено 792 250 телетюнерів. Однак ані минулого, ані 2015 року таких програм не передбачено в Державному бюджеті. Відповідно до поданих Державному комітету телебачення і радіомовлення місцевими управліннями праці та соціального захисту населення списків без пристроїв приймання цифрового сигналу залишається ще 591 721 особа. А це означає, що не можна допустити, аби багато домогосподарств не мали доступу до програм телебачення, та ще й у такий час, коли країна бореться за свою цілісність і є реальна загроза людському життю.

Інформаційна кампанія

Процес переходу країни на цифровий стандарт мовлення відбувається так складно ще й тому, що він не має належної інформаційної підтримки. Така ситуація склалася зокрема і через те, що з 2012 року провайдер, який ліцензійними умовами зобов’язаний був проводити роз’яснювальну кампанію, цього не робив. Натомість на всіх телевізійних каналах, що мають цифрову ліцензію, він безкоштовно розміщував малозмістовну рекламу із фактичною популяризацією торгової марки «Т2». Про те, що після вимкнення аналогового сигналу більшість глядачів не зможуть дивитися телевізійні програми і передачі взагалі не повідомлялося. Регуляторний орган неодноразово звертав увагу ТОВ «Зеонбуд» на невідповідність таких промо-роликів соціальній рекламі й на необхідність проведення реальної рекламної кампанії з популяризації цифрового мовлення. Однак реакції від провайдера не було. Також не було створено call-центру, де глядачі могли б отримати відповіді на безліч питань. Додзвонитися за вказаним компанією номером телефону було фактично неможливо. Ці функції певною мірою виконували підрозділи Національної ради, Держкомтелерадіо і Концерну РРТ.

Сьогодні телеканали так само зобов’язані транслювати соціальні ролики щодо особливостей прийому цифрового сигналу загальним хронометражем 5 хвилин, з яких 30%  – у прайм-таймі; зміст такої соціальної реклами погоджується з Національною радою.

Загалом нашим громадянам треба розуміти декілька важливих речей. Зміна технології поширення сигналу не зачепить тих людей, хто користується кабельним або ж супутниковим телебаченням. Вона стосується лише домогосподарств, які приймають телевізійний сигнал на домашню антену. Саме у їхніх телевізорах можуть зникнути улюблені передачі, якщо вони не подбають про встановлення спеціальних пристроїв, що перетворюють  цифровий сигнал – сет-топ-боксів. Який саме пристрій обрати – залежить від можливостей кожного громадянина, адже нині прив’язки до конкретних фірм завдяки рішенню Національної ради немає. Також можна придбати і сучасний телевізор із вбудованим пристроєм для зчитування цифрового сигналу. Звичайно, можна підключитися до кабельного чи супутникового телебачення.

Якщо громадяни вирішать обрати цифрове телебачення, треба пам’ятати, що особливо важливо правильно налаштувати обладнання для прийому цифрового сигналу  і приймальні антени на цифрові передавачі. Часто антени слід повернути у зовсім інший бік, адже аналоговий і цифровий сигнали подаються з різних веж.

Учасники міжвідомчої робочої групи, що працює при Національній раді, як одну з передумов успішного впровадження цифрового телебачення визначили створення спеціального call-центру, де громадяни могли б отримувати відповіді навсі свої запитання щодо цифрового мовлення. Можливо, буде  організовано загальноукраїнський call-центр, де можна буде отримати відповіді на базові питання. А про те, куди націлити антену, щоб отримати сигнал, – краще запитувати на місцевому рівні. Такі call-центри можуть бути створені при філіях Концерну РРТ чи місцевими телекомпаніями. Також актуальним є питання реєстрації державою власної торгової марки для цифрового ефірного мовлення.

Відкриті питання

У всьому цьому процесі є певні питання, які можуть його пришвидшити, однак мало залежать від Національної ради. Зокрема, покращити наявну цифрову мережу можна шляхом встановлення додаткових високих опор, що дасть значно кращий результат, ніж посилення потужності діючих передавачів, з оптимізацією параметрів випромінювання наявних радіоелектронних засобів цифрового наземного телевізійного мовлення. Однак побудова таких опор – справа не дешева, до неї могли б долучитися, окрім Концерну РРТ, і місцеві органи влади, дбаючи про інтереси своїх жителів та інформаційну безпеку держави.

Про що треба пам’ятати

Раптово без належної підготовки аналогові приймачі не вимкнуть. Перехід на цифровий стандарт мовлення відбуватиметься поступово.

Поетапне вимкнення аналогу дасть можливість розбудовувати синхронні зони, що змінюватиме наявний ландшафт цифрової мережі, покращуватиме територію охоплення сигналом.

Водночас перехід від аналогового до цифрового стандарту мовлення не можна  скасувати загалом, бо це і зайвий тягар для ринку, і блокує розвиток в Україні новітніх технологій.

Населення має більш активно і відповідально поставитися до процесу переходу на цифру, подбати про власні інтереси при перегляді телебачення й задуматися над придбанням телетюнерів або обранням іншого способу отримання телевізійного сигналу. Також антени треба переналаштувати, бо цифровий сигнал часто подається з абсолютно іншої точки, ніж аналоговий.

Ірина Сахно

Источник: