Нацрада Президента

7 липня Президент України Петро Порошенко провів ротацію своїх членів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, замінивши трьох із чотирьох. Замість Володимира Манжосова, Лариси Мудрак і Любові Бакаленко глава держави призначив у Нацраду Юрія Артеменка (в минулому - видавця запорізької газети, народного депутата, голову Запорізької обласної державної адміністрації, експерта-консультанта газети «Правда України», голову громадської ради Держкомтелерадіо і заступника міністра культури й туризму); Григорія Шверка (в минулому - віце-президента UMH Group, що на той час належала нинішньому главі Адміністрації Президента Борису Ложкіну) і Владислава Севрюкова (в минулому - керівника комерційного відділу телекомпанії НБМ (нині - 5 канал), керівника чернівецької ТРК АСС - представництва 5-го каналу, співвласника чернівецького «Радіо Станція»). Водночас Президент залишив на місці Оксану Головатенко, яка наразі перебуває в декретній відпустці і чия каденція добігає кінця за кілька місяців - у листопаді 2014-го.

Таким чином, 7 липня було завершено формування нового складу Нацради, адже 4 липня свою четвірку обрала Верховна Рада. Членами Нацради стали виконавчий директор Індустріального телевізійного комітету Катерина Котенко, директор ТОВ «Капіталінвест» і директор ТОВ «Прима-фільм» Олександр Ільяшенко, народний депутат V і VI скликань Ольга Герасим'юк і керівник департаменту розвитку мережі мовлення телекомпанії «Студія 1+1» Олег Черниш.

Нова Нацрада одразу визначила свої керівні органи: головою став Юрій Артеменко, першим заступником - Ольга Герасим'юк, заступником - Григорій Шверк, виконавчим секретарем (у минулому складі, до речі, ця позиція була вакантною) - Катерина Котенко.

Також у перший же день своєї роботи Нацрада зустрілася з Президентом України. На цій зустрічі Петро Порошенко заявив, що Нацрада має зайняти жорстку позицію в галузі інформаційної безпеки, та дав регулятору своєрідне завдання розробити програму спеціального інформаційного мовлення для Донбасу.

Яка конфігурація склалася в регуляторному органі по завершенні його формування, про що свідчать президентські призначення та чого слід очікувати від Нацради, «Телекритика» поцікавилася в медійних експертів.

Вікторія Сюмар, екс-заступник секретаря Ради національної безпеки й оборони:

- Нічого дивного не відбулося. Президент буде мати контроль за діяльністю Нацради. Як мінімум трьох людей можна впевнено назвати людьми Порошенка, і вони матимуть блокуючу акцію, оскільки для роботи Нацради необхідний кворум у складі шести людей, тому без них Нацрада просто не зможе працювати і приймати будь-які рішення. Більше того, частина людей, обраних у парламенті, так само буде достатньо лояльною до Президента, що зайвий раз нам вказує, що за нинішнім законом формат призначення Нацради є таким, що дає можливість Президенту практично повністю контролювати цей орган, а це означає мати досить серйозний вплив на сферу телебачення й радіомовлення, на інформаційний простір.

Що я вважаю мінусом у таких призначеннях. Там немає жодної людини, яку можна назвати представником громадянського суспільства, громадських середовищ, яка могла би більше давати інформації публічно про те, що відбувається в Нацраді, не будучи прив'язаною до певних політичних сил, завдяки яким вона потрапила до Нацради. Сьогодні там таких людей фактично немає. Ми маємо чітко призначених медіагрупами людей, які працюватимуть в інтересах цих медіагрупах, а не в інтересах суспільного простору. І ми бачили, що раніше це призводило до закритості формату роботи самої Нацради. Тому це є мінусом, який доводить, що нічого суттєво не змінилося в цій сфері, ніхто не збирається радитися, ніхто не збирається тримати добре обличчя при достатньо поганій грі.

Перше, чого б я чекала від Нацради, - не допустити грубих втручань у переділ медіаринку. Такі загрози в Україні постійно зберігаються, адже сьогодні інформація та політика - близнюки, без одного не буває іншого.

Друге - необхідно доводити до кінця історію із закриттям російських каналів і забороною їхнього мовлення в Україні. Це зараз у руках суду, але легітимна Нацрада має схвалити відповідні рішення і виявити рішучі ініціативи. Зокрема, попередня Нацрада проводила моніторинг кабельних операторів, які порушують рішення суду. Очевидно, що потрібні більш серйозні заходи. Зокрема, зважаючи на порушення, перегляд ліцензій цих кабельних операторів. І хотілося б, щоб це питання стояло в порядку денному винятково в ключі дотримання кабельними операторами закону, а не в руслі переділу ринку.

Третє - нам бракує серйозного концептуального підходу до формування інформаційного простору. Яких телевізійних і радійних форматів нам бракує? Очевидно, класичних: культурних, освітніх, ток-форматів. Хотілося б, щоб ми мали баланс у цьому питанні.

Й останнє побажання до Нацради стосується суспільного мовлення. Хотілося б, щоб воно в Україні все-таки з'явилося і Нацрада взяла на себе узгодження багатьох правових норм, аби суспільне мовлення в Україні працювало. Це стосується й ліцензій у тому числі.

Загалом хочеться бачити нові підходи, відкритість, прозорість, зрозумілість того, що відбувається. Ми вже побачили впливи, які може мати телебачення на політичну ситуацію, потрібно робити з цього висновки.

Наталя Соколенко, журналіст, активіст руху «Стоп цензурі!»:

- Я розцінюю президентські призначення як неповагу Президента і його команди до громадянського суспільства. Тому що не були враховані критерії до членів Нацради,  висунуті 13 медійними організаціями. Я в житті не повірю, що люди, які в команді Президента відповідали за призначення членів Нацради, не знали про вимоги медіаспільноти, а також про загальну вимогу до Президента робити всі призначення під контролем громадськості та з урахуванням думки громадськості.

Хай люди, які цікавляться Нацрадою, пошукають у гуглі інформацією про призначених 7 липня трьох членів Нацради. Чи колись вони виступали проти рішень минулої Нацради (а там було дуже багато непрозорих, неправильних, несправедливих рішень і щодо розподілу частот, і щодо конкурсів, і щодо «Зеонбуду»)? Де їхня позиція? Очевидно, що вони поставлені на посади з метою виконання рішень, які будуть ухвалюватися Петром Порошенком чи Борисом Ложкіним. Я розумію бажання Президента поставити людей, із якими він має певну історію відносин. Але так теж не можна, щоб ми зовсім не стикалися з цими людьми в публічній площині і не знали їхньої позиції. Невже Президент не міг знайти кандидатів, які контактували раніше з громадськістю, які критикували дії попередньої Нацради?

Я глибоко розчарована, засмучена, і в мене бажання вести діалог із новим Президентом дуже зменшилося.

Щодо моїх очікувань. Я нічого не чекаю від Національної ради, я чекаю від окремих її членів - Ольги Герасим'юк і Катерини Котенко, які були визнані такими, що відповідають критеріям 13 медійних організацій, - що вони будуть рівновіддаленими від політичних партій і медіабізнесу. Ми сподіваємося, якщо вони не зможуть захищати здоровий глузд, справедливість і законність, то принаймні інформуватимуть нас про те, що готується або не готується утнути Нацрада. І сподіваюся, вони пильнувати, щоби процес запуску суспільного мовлення не зупинявся і з 1 січня почалося мовлення не державне, а суспільне. А від інших членів Нацради я нічого не чекаю, але закликаю всіх колег об'єднатися довкола контролю за Нацрадою. І якщо щось піде не так, будуть серйозні наслідки. Ми не допустимо того, що було при Януковичі.

Микита Потураєв, у минулому - член Нацради з питань телебачення і радіомовлення й топ-менеджер медіахолдингу Віктора Пінчука:

- По президентской квоте обычно назначаются президентские люди. Мы имеем двух стопроцентно президентских (Григорий Шверк и Владислав Севрюков) членов Нацсовета и одного условно президентского (Юрий Артеменко). Что касается парламентской четверки, то здесь есть представитель группы «1+1» Олег Черныш. Есть представитель индустрии Катерина Котенко - не могу сказать, что она представляет кого-то конкретно, хотя она была близка к моей бывшей группе - холдингу StarLightMedia. Пока сложно сказать, от кого Александр Ильяшенко. Ольга Герасимьюк - народный депутат, я для себя условно называл такие кандидатуры «представителями (парламентского) комитета», таким членом Нацсовета когда-то был, например, Виктор Понедилко. Но не стоит также забывать, что Ольга Герасимьюк в прошлом работала на «1+1».

В этой конфигурации тотального большинства нет. Этот состав достаточно плюралистичен. При этом все назначения понятные, прагматичные, эти люди имеют высокий профессиональный уровень. Что касается голосований по вопросам развития рынка, то я полагаю, что они будут конструктивными, и большинство там будет образовываться по тем вопросам, которые касаются всех участников индустрии.

Очевидно, что мы имеем четверку людей, которые хорошо понимают медийный бизнес, причем с разных сторон. Григорий Шверк был финансовым вице-президентом УМХ, он знает всё о медийных финансах. Катя Котенко понимает рекламный рынок и прекрасно разбирается в специфике измерения аудитории: кто из каналов какую позицию занимает, каким образом они между собой взаимодействуют и конкурируют, как устроен рынок с точки зрения рекламодателей - как они себя ведут, каких изменений на рынке они бы хотели. Олег Черныш - блестящий технарь! Он знает всё о технологии телевизионного вещания и может доступно это объяснить. Его знания необходимы Нацсовету особенно сейчас, когда мы окончательно переходим в цифровую эпоху. Плюс Олег очень хорошо разбирается в специфике взаимоотношений вещателей с кабельными операторами, понимает, как устроен этот сегмент рынка. Черновчанин Владислав Севрюков знает региональный рынок, и очень хорошо, что в Нацсовете есть представитель региональной телерадиокомпании.

Если говорить о принципах формирования Национального совета, то я думаю, что там, конечно, должны быть люди из индустрии, а если не из индустрии, то общественные деятели, которые являются рупорами настроений и проводниками пожеланий общества. Последние месяцы показали, что принцип «рынок всё сам рассудит» не работает: началась война - пришлось вмешаться в контент. Как только Украина начала отключать российские каналы, начали говорить, что это наступление на свободу слова. Но это всё равно, как если бы в 1942 году в Британии вещало немецкое радио - абсурд! Общество имеет право вмешиваться в медиабизнес, требовать от вещателей изменений в контенте. Я считаю, что философ или писатель в Нацсовете нужен. Например, участие в нашем составе Нацсовета покойного украинского писателя Юрка Покальчука было очень позитивным. Он представлял украинскую культуру, хотя был человеком очень широких взглядов. В Нацсовете это были идеи с «другого берега», благодаря ему мы могли видеть ситуацию с другой точки зрения. В этом составе Нацсовета есть Ольга Герасимьюк - талантливый журналист, публицист. Думаю, она будет стоять на стороне вещателей в каких-то объединяющих вопросах

Главное, чтобы было больше прагматизма, меньше романтизма и чтобы не вылезали корпоративные интересы. Но, судя по составу, какие-то узкокорпоративные интересы влиять на работу Нацсовета не должны.

Наталя Клітна, віце-президент Асоціації правовласників і постачальників контенту:

- Назначенные Президентом члены Нацсовета нашей отрасли неизвестны.

Мы ожидаем от Нацсовета пересмотра тех документов, которые были приняты предыдущим составом. В частности, по расширению универсальной программной услуги за счет цифровых эфирных каналов DVB-T2. Ожидаем отмены перечня программ в лицензии провайдера программной услуги, отмены списка адаптированных иностранных каналов, который противоречит Европейской конвенции о трансграничном телевидении. Мы будем решать свои профессиональные вопросы.

 Однозначно, что парламентская четверка и президентская тройка - это люди, близкие к медиа, и они более профессиональные и опытные, чем предыдущий состав. Но мы надеемся на более тесную связь с общественными и индустриальными организациями, что к нам будут прислушиваться, что будет переформатирован состав Общественного совета и там появятся наконец представители индустриальных объединений. Поскольку у предыдущего Нацсовета был непонятный тезис - они считали представителей индустриальных организаций лоббистами. Я лобби понимаю как личные интересы одного субъекта хозяйствования, а когда речь идет об ассоциациях, это целый сегмент рынка, который объединяет много субъектов хозяйствования. Это лоббисты общих интересов всего рынка, а не отдельных коммерческих интересов.

Мы оптимисты, и от каждого состава Нацсовета ждем чего-то лучшего и настроены на конструктивную работу.

Наталія Лигачова, шеф-редактор «Телекритики», пост у Facebook:

- Президентская четверка (вернее, пока тройка) в Нацраде, думаю, многих повергла в шок. По разным причинам. Но по полочкам.

 Все три человека - сугубо люди самого президента. Даже при Ющенко и Януковиче президентские четверки составлялись из людей, «курируемых» разными группами в окружении президентов. Сейчас - это люди исключительно самого Порошенко (ну и главы его АП, которого пока что можно назвать или тенью, или альтер эго Президента, так что на данный момент это как бы чистая формальность). Думаю, для многих олигархов, которые наверняка предлагали свои кандидатуры, это как щелчок по носу, и, конечно же, весьма показательный знак, каково может быть их место в системе власти в недалеком будущем.

Члены президентской четверки одновременно не представляют никакой общественной организации, они назначены вне консультаций с медиасредой, каковых многие ожидали, проигнорированы публичные заявления и предложения по кандидатурам от «Стоп цензуре!» и самых авторитетных медиаГО. Так что это своеобразный щелчок по носу и медиаобщественности.

Все три члена - люди малопубличные. Не имеющие авторитета, кроме Шверка, в медиаотрасли, но последний никогда не занимался ТВ или радио, он в УМХ вел печатное направление (радио вел Резниченко, как известно). То есть у них нет ранее сформированной ПУБЛИЧНОЙ репутации на медиарынке. Вряд ли сейчас кто-то ярко помнит короткое губернаторство Юрия Артеменко в Запорожской области и его тамошние медийные активы, как и его работу в профильном комитете ВР или главой громадськой рады Гостелерадио. То есть это люди «технические», которые будут вести себя не на основе уже сформированного  прошлым опытом публичным имиджем, а исключительно как носители воли Президента.

Таким образом, мы имеем в парламентской четверке представленность (конечно, условную, с определенными оговорками) всех четырех олигархов: Коломойского, Фирташа-Левочкина, Ахметова, Пинчука. Но при этом не только Ольга Герасимьюк близка именно к президенту, как поддержанная УДАРом. По сути, каждый член парламентской четверки, кроме, возможно, Ильяшенко ( условная привязанность к СКМ) будет весьма лояльным к Президенту. По крайней мере, на данный момент.

То есть мы имеем гиперпропрезидентскую Нацраду. В которой нет ни у одного из олигархов монопольного влияния. Но сам Порошенко, как владелец 5-го канала, становится де-факто МЕГАолигархом, имеющим возможность влиять и контролировать практически все телерадиопространство страны.

Совсем-совсем плохо это или более-менее нормально в сложившихся на данный момент условиях в Украине - покажет только время. Будет ли Президент использовать свое тотальное влияние на Нацраду в интересах своих бизнес-интересов? ( В частности, одним из лакмусов станет то, не будет ли 5 канал обдарен, скажем, второй лицензией в цифре, ведь, кажется, он в свое время претендовал на две, а получил одну). Если нет, и если свое влияние Президент использует исключительно в ГОСУДАРСТВЕНИЧЕСКИХ интересах - то, возможно, такая ситуация в Нацсовете в условиях ВОЙНЫ - и не столь печальна. Недаром 7 июля на встрече с новоявленными членами Нацрады Порошенко говорил об информационной безопасности прежде всего.

Хотя озабоченность прежде всего вопросами информационной безопасности (в ущерб  вопросам свободы слова, европейских ценностей) для регуляторного органа - также вызывает вопросы с точки зрения принципов демократии. На самом деле ею полноценно должны заниматься иные структуры, а не орган, призванный заниматься прежде всего медиаРЫНКОМ, правилами игры на нем, а также защитой интересов общества в среде медиабизнеса, коммерческих вещателей. Тем более, когда на Нацраду новым  законом  теперь возложена большая роль по созданию Общественного ТВ в Украине. Ведь, как известно, в понимании наших чиновников ОТВ и информационная безопасность - это суть противоположные вещи... Кажется, и сам Президент, разделяя вопросы безопасности и свободы слова, не считает, что активное продвижение в жизнь информационного пространства страны  журналистких стандартов как раз, на самом деле,  и является  лучшей контрпропагандой,  защитой национальных интересов.

В общем, вопросов и сомнений пока больше, чем чувства некоего удовлетворения от, кажется, грядущей деолигархизации информационного пространства страны, если не де-юре, то де-факто, в смысле явного уменьшения возможностей владельцев СМИ для самостоятельной игры.

Фото - УНІАН

Источник: Телекритика