Завершення «Ери» на Першому Національному

Обставини довкола нещодавнього звернення Петра Порошенка з генерального штабу, під час якого Президент оголосив про припинення вогню, викликали справжній скандал і шквал взаємних звинувачень у медіа-спільноті. Нагадаємо, що через відсутність взаємодії між Адміністрацією Президента і українськими ЗМІ низка центральних телеканалів виступ глави держави не показали (див. статтю «Медіа-поразка команди Президента» в №27 від 18 лютого ц.р.). Не показала Президента й «перша кнопка». Ні, не Перший Національний — телеканал «Ера», який з кінця 2001 року займає його ефірний час щодня з 6.00 до 9.00 та з 23.00 до 1.18. Замість виступу глави держави він транслював... концерт Віктора Павлика. Водночас, із огляду на дискусії, які спалахнули у «Фейсбуці», можемо констатувати, що присутність «Ери» на кнопці Першого Національного виявилася «новиною» навіть для деяких представників медіа-спільноти. «Хороший фундамент для створення суспільного мовлення...» — не в тему іронізує на своїй сторінці у соціальній мережі в минулому тележурналістка, а нині народний депутат Ірина Геращенко. Заплутатися тут і справді нескладно, адже історія давня, до того ж з неприємним присмаком. Водночас читачі «Дня» з нею добре обізнані, адже наше видання з перших днів висвітлювало це злочинне непорозуміння державного масштабу. А як іще назвати ситуацію, коли національний мовник був фактично відданий в лізинг приватному телеканалу?

Програми «Ери» почали з’являтися в ефірі тодішнього УТ-1 ще задовго до отримання відповідної ліцензії. При цьому глядач міг спостерігати всі атрибути цієї телекомпанії — позивні, емблему, логотип тощо. Тобто йшлося про суборенду каналу мовлення, яка, до речі, була заборонена тогочасним законодавством. Так само, як і передача в користування недержавній телеорганізації державної телестудії... Водночас, віддавши частину свого ефіру «Ері», НТКУ, штат якої у ті часи був ще більшим, ніж сьогодні, визнала свою неспроможність заповнити ефір продуктом власного виробництва. Але як пояснити той факт, що приватна телекомпанія отримала чи не найбільш привабливі з точки зору реклами години, зокрема й ранковий прайм-тайм? Ймовірно, окрім проблем із власним телевиробництвом, у керівництва НТКУ були тоді й інші мотиви. Деталі цієї угоди невідомі, однак, за словами тодішнього голови Рахункової палати Валентина Симоненка, телеефіром «Ера» користувалася безкоштовно... Цікавий «збіг» — свої години мовлення цей медіа-холдинг має також на першому каналі Українського радіо. Слухачам радіо «Ера» запам’яталося, зокрема, тим, що донедавна на його хвилях можна було почути «Голос Росії».

Не менше запитань з точки зору законності залишає і, власне, процес отримання «Ерою» ліцензії на більш ніж п’ять годин мовлення, який фактично легалізував перерозподіл державного ефіру. Сталося це саме у розпал передвиборчої гонки. На засіданні Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, вочевидь для «моральної підтримки», тоді висадився «десант» народних депутатів. Всі — представники партії «Трудова Україна»: Дмитро Табачник, Ігор Шаров і Андрій Деркач (почесний президент холдингу «Ера-медіа»). «За» проголосували всі члени Нацради, крім голови Бориса Холода.

Відтоді минуло майже 15 років, помінялося кілька президентів, складів парламенту і каденцій Нацради, але ситуація не змінилася. Хоча кілька разів керівництво Першого Національного намагалося позбутися небажаного сусіда, все було марно. «Пригадую, як років вісім тому Нацрада вкотре продовжувала ліцензію «Ери», — розповідає український письменник, в минулому начальник відділу зв’язків зі ЗМІ та громадськістю Нацради, а нині президент Благодійного фонду сприяння ініціативам газети «День» Микола Гриценко. — На засідання знову прийшли Деркач і Шаров. Всі присутні розуміли, що відбувається порушення закону, але цинічно мовчали. Коли ж рішення було ухвалено, Ігор Шаров цілком серйозно заявив: «Спасибі Національній раді за державницьку позицію!» Учасників засідання почав душити сміх. На мою думку, власники цієї компанії мають домовленості на найвищому рівні. ТРК «Ера» вдається кожного разу залишатися на плаву саме тому, що, залежно від політичної ситуації, вони завжди підтримували найсильнішого, як їм здавалося, гравця». Востаннє цю властивість керівництво телекомпанії продемонструвало на початку минулого року, коли журналісти каналу отримали «темник» з вимогою «відбілити» диктаторські закони від 16 січня (Андрій Деркач був серед тих депутатів, хто голосував за них підняттям рук). Тоді через цензуру з каналу пішла журналістка Маргарита Тарасова.

До того ж слід пам’ятати про те, що «перша кнопка» українського телебачення — це стратегічний ресурс, і присутність на ній ТРК «Ера» або будь-якої іншої приватної телекомпанії обмежує можливості держави, наприклад, у випадку введення надзвичайного або воєнного стану, а така перспектива розглядається нині як цілком реальна. Погоджується з цією думкою і перший заступник голови Нацради з питань телебачення і радіомовлення Ольга Герасим’юк. «Ліцензія телеканалу «Ера» дійсна до 2017 року, — розповідає вона у коментарі «Дню». — Видати її, на мою думку, було дуже спірним рішенням. Ситуація, яка склалася сьогодні — неправильна й нестандартна. Нацрада повинна з’ясувати, що з цим можна зробити. Незабаром на Першому Національному має розпочати роботу суспільний мовник. Думаю, що коли ми почнемо процес його ліцензування, паралельно доведеться шукати якесь рішення щодо «Ери». Однак треба бути готовим до того, що у зв’язку з цим телеканал вимагатиме від нас певної компенсації».

Роман ГРИВІНСЬКИЙ

Источник: www.day.kiev.ua