Сьогодні завершується перший Київський міжнародний кінофестиваль

Українські кіномитці обговорили подальше майбутнє вітчизняного кінематографу з чиновниками. Ті обіцяють змінити законодавство, лобіювати українські стрічки, звільнити їх від ПДВ.

Головна інтрига фестивалю - хто ж отримає гран-прі, "Крила надії", - стане відомо сьогодні о 7-й вечора, під час урочистої церемонії закриття фестивалю. Дивіться пряме включення у вечірніх "Фактах".

На ці стрічки з поп-корном не ходять. Авторське кіно – постійний пошук образів, ідей, фантазій. Режисери відкривають двері у власний світ, і не кожен може переступити поріг. Однак створення іншої реальності для художників від кіно важливіше за прокатні скарби.

Олег Кулик, художник, герой фільму "Олег Кулик: виклик і провокація": "Не надо требовать от авторского кино популярности. Зачем? Как только станет что-то популярным, оно сразу умирает. Поэтому либо мы едим живое, либо популярное, то есть "МакДональдс".

Однак Марсело Трота, аргентинський кінорежисер, запевняє, що і на самовираження можна заробити. Його батьківщина еволюціонує зі столиці серіального мила в країну арт-хаусного кіно. В 90-х Марсело з колегами відкрив кілька десятків шкіл для акторів, режисерів і сценаристів. Молоді митці-випускники безстрашно ламали всі шаблони і зробили революцію в латиноамериканському кіно.

Марсело Трота, кінорежисер, Аргентина: "Кіношники прийшли на телебачення і змінили пропозицію, а згодом і попит. Вони принесли артистизм і виявилося, що він також створює рейтинги".

Нині посольство Аргентини веде переговори з Україною щодо спільного виробництва кіно. Це і була основна мета організаторів фестивалю – в держави грошей на арт-хаус немає, тож без спонсорів нам не обійтися. В епоху багатомільйонних бюджетів спільне виробництво дозволяє знімати режисерам із діркою в кишені, а згодом і забезпечує прокат в країнах-партнерах.

Федір Крат, генеральний продюсер Київського міжнародного кінофестивалю: "Во время кризиса по-другому кино снимать невозможно. В Украине много фильмов снимается русско-украинских, польско-украинских – "Сердце на ладони".

Хоча в Радянському Союзі саме українське кіно було авторським, достатньо згадати поетичні стрічки Довженка. Та у нас і сьогодні вистачає художників зі своїм, особливим поглядом на світ. Є й глядачі, які ходять в кінотеатри не для розваги, а в пошуках сенсу життя. Тож, справа за малим – грошима. // Олена Скобало, "Факти", ICTV

Источник: ICTV