Бізнес терплячих

Інтернет-радіо в Україні не приноситиме прибутку в найближчі роки. Але його перемога над FM у майбутньому – неминуча.

У 42 мільйони слухачів щотижня оцінювали у квітні 2009 року аудиторію онлайн-радіо у Сполучених Штатах Америки - майже на 10 мільйонів більше, ніж у 2008 році. 49% американців слухали радіо в інтернеті хоча б раз у житті, 17% роблять це регулярно. Щоденна аудиторія інтернет-радіостанцій у Великій Британії у липні 2009-го оцінювалась у 3,9 мільйона слухачів, тоді як у жовтні 2009-го - 2,9 мільйона. У Німеччині за останні три роки кількість онлайн-радіостанцій зросла у п'ять разів і сягнула 2 тисяч; ще рік тому їхня загальна щоденна аудиторія оцінювалась у 7,5 мільйонів осіб, а за прогнозами, за 3-4 роки сягне понад 20 мільйонів. І хоча «неефірна» частина доходів радіомовної галузі, за оцінками експертів, поки що не перевищує 10%,  ринок радіо в інтернеті демонструє дивовижні темпи зростання.

В Україні розвиток інтернет-радіо, як і багатьох інших онлайн-індустрій, гальмується  недостатнім поки що поширенням інтернет-зв'язку пристойної якості. Адже для слухання аудіопотоку з бітрейтом (швидкістю проходження даних) 128 або навіть 64 кілобіти на секунду старий добрий dialup не підходить. Та все ж на цьому фронті ситуація поступово поліпшується, й із кожним днем серед українців стає дедалі більше користувачів інтернету, які не лише спілкуються й шукають інформацію, а воліють робити онлайн усе. Купувати, продавати, грати, навчатись, працювати - і, звісно, дивитись телебачення та слухати радіо.

Онлайн-радіо має як очевидні переваги, так і слабкі місця. Головною перевагою є на кілька порядків менша, ніж в ефірного радіо, потреба в матеріальних, фінансових, організаційних і людських ресурсах. Найпримітивніша онлайн-радіостанція може працювати в форматі плейлиста, який відтворюється автоматично, не потребуючи людського втручання, а для її створення достатньо мати комп'ютер, виділену лінію, звукові файли і трохи вільного часу. Мовлення в нерегульованому українському інтернеті поки що не потребує жодних державних дозволів і ліцензій, хоча й імовірно, що з перетворенням онлайн-радіостанції на дохідний бізнес діяльністю її засновників зацікавляться фіскальні органи. Та загалом за рівнем можливостей для аматорів і початківців інтернет - така ж територія свободи, як традиційне радіомовлення у перші десятиліття ХХ століття: маєш передавач - передавай, а ті, хто має приймач, прийматимуть. У цьому випадку і «передавач», і «приймач» являють собою доступні кожному комп'ютерні програми. Немає жодних територіальних обмежень - на відміну від ефірного сигналу, який поширюється лише на певну територію, онлайн-«хвилю» однаково добре чути всюди у світі, де є конект. Питання лише в тому, як спонукнути аудиторію натиснути на твій лінк.

На відміну від ефірного радіо, звідки всюдисуща «шарманка» вже давно витіснила всі можливі альтернативи, онлайн-радіо може дозволити собі бути нішевим і спеціалізованим, адресованим вузькій цільовій аудиторії: шанувальникам одного музичного стилю, представникам певної професії тощо. Принаймні, музичну радіостанцію в інтернеті можна підібрати на будь-який смак, а деякі ресурси мають десятки жанрових каналів-плейлистів - як от, наприклад, український проект http://myradio.com.ua/ медіахолдингу RIA. Такий підхід дозволяє підвищити адресність реклами, яка доходить до вузьких груп цільової аудиторії. До речі, на відміну від ефірного, для якого вимірювання аудиторії є великою проблемою, кількість слухачів онлайн-радіо та їхню географічну локацію можна відстежувати в режимі реального часу.

Однак в українських умовах інтернет, розв'язуючи радійникам крила, водночас стає великою проблемою: онлайн-радіо програє в мобільності. Його слухають на роботі та вдома, коли людина перебуває біля комп'ютера. Тоді як головна комерційна аудиторія FM-радіостанцій - автомобілісти, які слухають радіо за кермом. Мобільний інтернет, який останнім часом поширюється ударними темпами, міг би стати вирішенням цієї проблеми, якби не зависока вартість трафіку: далеко не кожен навіть забезпечений радіослухач готовий сплачувати за радіо 5-10 гривень на годину, коли магнітола пропонує набір абсолютно безкоштовних ефемок. Майже недосяжними для онлайн-радіо є й власники портативних радіоприймачів, ті, хто слухає радіо за допомогою плеєрів і мобільних телефонів. У ранкові й вечірні години пік, коли в FM-радіостанцій прайм-тайм, в онлайні - глибоке затишшя.

FM-радіо конкурує з онлайновим і в інтернеті - більшість популярних радіостанцій мають онлайн-трансляцію. Та й без цього конкуренція в мережі досить висока: відеосервіси, подкасти,  внутрішні радіостанції локальних мереж та компаній-провайдерів, спеціалізовані аудіосервіси, наприклад, Last.fm, де користувач може створити для себе «радіо», склавши плейліст із практично необмеженого переліку композицій. До того ж на радіоаматорів, упевнених у тому, що їм удасться вигідно продати своє унікальне вміння складати плейлісти, скоріш за все, чекає розчарування. Без унікального контенту - діджейських підводок, радіошоу, новин, інших цікавинок, що вимагають обладнання, кадрів, часу і грошей, - навіть в інтернеті далеко не заїдеш. А що віддача від подібних затрат, принаймні, на нинішньому етапі розвитку ринку, мінімальна, то й наважуються на експерименти з виробництвом власного контенту лише поодинокі радіостанції.  Не багатьом вистачає витримки, аби тримати марку, працюючи всього лише для кількох десятків слухачів.

«Молоде радіо» починалось у 2004 році як ефірний проект. Студенти Києво-Могилянської академії, що придумали «Молоде», залучили для його створення ґрантове фінансування за допомогою молодіжного інноваційного центру «Медіа-М». На хвилі транслювалась українська музика, а також інформаційні, публіцистичні та пізнавальні програми, вироблені у продакшн-студії при радіостанції. У 2006-му, коли грошей на оренду частоти для ефірного мовлення в Києві забракло, пішли в інтернет. Час від часу вдавалось отримати ґрант на створення тематичних програм, та загалом «Молоде» в онлайні три роки тримається на ентузіазмі своїх творців, які оплачують його із власної кишені та за рахунок інших проектів організації. «З думкою про перспективу», - уточнює координатор радіо Станіслав Шумлянський.

Зараз аудиторія радіостанції - від кількох десятків до сотні людей на день - слухає в онлайні музику й розмовні програми власного виробництва. Нещодавно команда «Молодого» запустила проект «Громадський подкастинг C-pod» у рамках сайту «Подкастер» та інших проектів. Ідея - поширення якісного інформаційного та публіцистичного аудіопродукту в форматі подкастів. Аудіоматеріали, викладені на «Подкастері» та інших ресурсах, з'являються й в ефірі «Молодого», а незабаром планується відновлення прямоефірних програм. За словами Станіслава, аудиторія в подкастів відчутно більша, ніж у радіопрограм, натомість живий ефір дає іншу перевагу - зворотний зв'язок.

На запитання, чи може сьогодні онлайн-радіо в Україні бути прибутковим бізнесом, Станіслав Шумлянський відповідає: навряд чи. Причини - «по-перше, недорозвиненість ринку. По-друге, недорозвиненість рекламодавця. Банери, посилання, щоб PR покращити - це так, а ролики в інтернет-ефірі - про таке ніхто навіть і не думає. Хоча я думаю, що це може бути вигідно з точки зору досяжності конкретного вуха. Торік зверталась до нас одна російська рекламна агенція, що працювала з інтернет-радіостанціями й формувала список партнерів. Але це було якраз перед початком кризи, тож вони зникли». Хоча загалом координатор «Молодого» вважає інтернет-мовлення дуже перспективним. Втім, ця станція від початку була радше громадським проектом: просування української музики, ідей громадянського суспільства, творча самореалізація молодих людей.

Львів'янин Роман Заяць, відомий читачам «Телекритики» як менеджер уже колишніх «РадіоМан» і «Радіо 4U» (нині на цій хвилі, знов-таки, «Шарманка»), в комерційний потенціал онлайн-радіо вірить. Покинувши FM-радіо, він заснував інтернет-проект Mjoy, у рамках якого вже працює п'ять радіостанцій і запланований запуск ще п'яти.

Першим з'явилось «Радіо з Криївки» - проект, формат якого Роман визначає як «гон-рок»: андеграундна й подекуди хуліганська музика. А на початку грудня стартували ще чотири: «Різдвяне радіо» - хвиля для створення святкового настрою; Radio M Livе, у програмі якого лише записи живих концертів; «Mousse Radio» - «вишукана музика для перебірливих слухачів» - lounge, jazz тощо; «Radio М» - станція якісної поп-музики, але остаточна її концепція ще формується. У майбутньому збираються запустити молодіжне танцювальне, «авторське» радіо, а також розбудовувати портал, додавати відеоконтент тощо.

Партнером проекту стала компанія «Холдинг емоцій "!Фест"», що володіє мережею ресторанів у Львові. Розмірів інвестицій Роман Заяць не приховує: у Mjoy уже вкладено 100 тисяч гривень. «Ми почали з "гаражного" варіанту, зробивши все мінімальним коштом», - каже він, оцінюючи інвестиції, потрібні для реалізації всіх наявних на сьогодні задумок і мрій, у $400 тисяч.  Поки що проект практично не рекламували, проте «Різдвяне радіо» несподівано отримало щось на кшталт самопромоції - проект утрапив у резонанс із львівським різдвяним ярмарком, а коли чималій кількості українських та зарубіжних користувачів інтернету сподобався формат та ідея, вони самі почали рекомендувати хвилю своїм друзям і знайомим. Відтак, уже на другому тижні свого існування «Різдвяне» обігнало «Радіо з криївки», яке мовить майже півроку. «Воно просто "пішло"», - каже Роман, зазначаючи, що такий самодостатній механізм поширення в інтернеті є звичним для онлайн-радіо. «Різдвяне» - проект сезонний, проте працюватиме, за задумкою своїх творців, до останнього слухача.

Технічна база Mjoy - декілька серверів, ефірна і продакшн-студія. На відміну від більшості музичних онлайн-станцій, які являють собою автоматичний плейлист, ефір тут формується вручну. Планується запровадження системи оцінювання поточних композицій - своєрідний користувацький «хіт-парад», який дасть компанії уявлення про те, яку музику слухачі хочуть чути. Зараз, крім Романа, у проекті працює шестеро людей (музичний редактор, програміст, системний адміністратор, веб-модератор, продакшн-менеджер і менеджер інтернет-крамниці сувенірної продукції), однак після запуску живого мовлення буде залучено ще трьох-чотирьох. Для порівняння, штат ефірної радіостанції, яка виробляє власний контент, - від 30 до 60 осіб. Незабаром на всіх радіостанціях Mjoy мають з'явитись авторські програми, у перспективі можливий і запуск новин. В ефірі говоритимуть англійською, українською, російською та іншими мовами - зондуватимуть аудиторію, щоб урешті дослідним шляхом визначити оптимальний мовний режим. Зараз 80% слухачів Mjoy - з України, із них половина - кияни. Решта - Росія, Білорусь, США та інші країни. Щотижнева аудиторія одного лише «Радіо з Криївки» становить близько 8 тисяч слухачів. У середньому кожен із них присвячує ресурсу 30 хвилин на день.

«Монетизація - це проблема будь-якого інтернет-проекту, - відповідає Роман Заяць на запитання щодо джерел майбутнього прибутку. - Зараз на порталі є онлайн-крамниця, яка дасть нам можливість бути бодай трохи окупними. Далі буде реклама на порталі, аудіореклама в кожному стримі (звуковому потоці) й реклама, яка передуватиме прослуховування кожного стриму. Головне - правильно поставити рекламу, щоб вона не відлякувала слухача. Люди дуже лояльно ставляться до реклами в інтернеті, якщо їм подобається контент. А щойно ми перейдемо межу, побачимо, що від нас почали відключатись». Поки що зовнішнього рекламодавця на станціях немає. Коли він з'явиться, йому запропонують рекламу виробництва продакшн-студії Left Production, афілійованої з Mjoy. Для кожної станції вироблятиметься стилізована під неї реклама, тоді як рекламодавців із власними роликами тут не чекають. Суворо, але цього вимагає концепція.

Поки рекламна індустрія в Україні не помітила онлайн-радіо, взаємини рекламодавців із станціями є поодинокими й ситуативними. «Де-не-де рекламодавець є, але важко говорити про розцінки та принципи, на яких із ним співпрацюють радіостанції», - каже власник сайту «Світ радіо» Борис Скуратівський. Він припускає, що потенційними рекламодавцями для радіо в інтернеті є передусім інтернет-проекти - портали, онлайн-крамниці тощо. Якщо сайт радіостанції має високу відвідуваність, заробляти можна не лише на рекламі в ефірі, а й на банерах. На Заході, де онлайн-радіомовлення вже являє собою повноцінну індустрію, успішно працюють платні станції, проте в Україні, на думку пана Скуратівського, перспектива таких проектів поки що сумнівна. Й не лише через неготовність аудиторії платити, а й через доступність безкоштовного контенту.

Онлайн-радіостанція може бути не самостійним проектом, а лише одним із вимірів мультимедійного конвергентного ЗМІ, як от радіо «Високий вал» при однойменній чернігівській газеті. Працюючи в синергії з материнським друкованим чи інтернет-виданням, радіостанція заощаджує на контенті, залучає додаткову аудиторію і виступає «бонусом» для читачів. Невисокі затрати на запуск й утримання інтернет-радіо роблять його зручним (хоч і не завжди ефективним) інструментом для пропаганди будь-якої ідеології, гуртування однодумців, підвищення лояльності клієнтів, досягнення інших маркетингових цілей.

Компанія Media Resources Management у співпраці з «Так Треба Продакшн» запустила своє радіо «Медіаняня» місяць тому. Цільова аудиторія станції доволі вузька - фахівці, що стежать за подіями медійного ринку. В ефірі радіостанції виходять програми власного виробництва - медіановини, огляди рейтингів, топ-10 телетрансляцій тощо, а також музика - саундтреки з кінофільмів. На сьогодні аудиторія станції - у середньому 70-100 слухачів на день, із них близько 60% з України, 25% - із Росії. Темпами розвитку проекту в MRM і «Так треба продакшн» задоволені, «враховуючи те, що ніяких додаткових трудових ресурсів до створення та функціонування радіо не залучали». Хоча роблять усе, щоб прискорити цей процес?

Чи сподіваються медіаконсалтингова компанія та студія озвучування заробити на онлайн-радіо? За великим рахунком, навіть будучи неприбутковим, радіо приноситиме користь брендам засновників, залучаючи потенційних клієнтів і посилюючи лояльність наявних. «У першу чергу, звісно, проект іміджевий, у другу - "тому що цікаво", у третю - "тому що є натхнення і бажання робити щось нове й цікаве", але з часом плануємо й заробляти», - розповіли ТК керівники MRM Ірина Костюк і «Так Треба Продакшн» Дмитро Мельник. Рекламодавці вже з'явились, хоча на цьому етапі засновники «Медіаняні» на них не сподівались - перші ролики повинні вийти вже наступного тижня. «Перспектива є, але питання тут глобальніше, - розмірковують «батьки» «Медіаняні», - головне, щоб зростала інтернет-аудиторія в принципі, щоб доступ до інтернету ставав простішим і дешевшим. Будемо робити цікавий продукт, ростиме й аудиторія. Адже контент усе ще король!».

Зважаючи на одностайні прогнози медіа-футурологів, що незабаром «усе буде в інтернеті», ті, хто сьогодні вкладає в онлайн-радіо й матиме достатньо терпіння, має шанс виявитись першим у черзі за успіхом. «Відповідь на всі запитання щодо майбутнього інтернет-радіо дасть розвиток технології поширення, - каже Роман Заяць. - Щойно з'явиться недорогий доступ до мережі в автомобілях та мобільних пристроях, як онлайн-радіо повністю перекриє FM. Так було з мобільним зв'язком, який був дуже дорогим, а в певний момент став загальнодоступним. Хто буде готовий до цього моменту, той виграє». Запастися терпінням радить і Борис Скуратівський: «У найближчі роки перетворення онлайн-радіомовлення на прибутковий бізнес, що складе конкуренцію FM-радіо, не станеться».

Втім, песимістичні передбачення щодо розвитку високих технологій часто не справджуються. І телебаченню, і радіо свого часу пророкували недовге й неефективне майбутнє, а творці персональних комп'ютерів і мікропроцесорів не вірили, що їхні вироби можуть знадобитися більш ніж двом десяткам людей в усьому світі. Тож, можливо, й вибух інтернет-радіо в Україні станеться раніше, ніж його чекають.

Отар Довженко 

Источник: Телекритика