Неподілений ефір: після заборони «Вєстєй» Харківщину «накрили» бєлгородські радіостанції

18 июля 2017

За численні порушення радіо «Вєсті» втратило ліцензію на мовлення ще кілька місяців тому, але у Харкові й понині цю нішу не зайняла жодна вітчизняна станція.

А поки в Національній раді з питань телебачення і радіомовлення думають над розподілом «вільного» радійного простору, жителі сусідніх з Росією районів Харківщини регулярно «ловлять» Бєлгород.

Для регіону, який уже четвертий рік має статус прифронтової зони гібридної війни, така послуга агресору сприймається як безкоштовний, але надзвичайно цінний подарунок.

Подробицями дивної історії з «УМ» поділився виконавчий директор Міжнародної академії рейтингових технологій і соціології «Золота фортуна» Всеволод Чебодаєв, який у минулому працював у системі державного радіо.

«Частоти у Харкові не прорахували навіть для Першого суспільного каналу»

— Всеволоде, знаючи всю «радійну кухню» зсередини, ви давно намагаєтеся довести громадськості й чиновникам той факт, що в проміжку ефіру, який звільнили «Вєсті»,тепер безперешкодно ловляться бєлгородські канали. І оскільки російські журналісти вже весь світ заполонили антиукраїнською пропагандою, ситуація не може не викликати подив. У чому, власне, причина?

— У тому, що росіяни не церемоняться зі 100 ватами потужності радіопередавачів, як наш Український державний центр радіочастот (УДЦР), а «врубують» свої FM-передавачі мінімум на 1 кіловат. Натомість наш Центр усе ніяк не спроможеться порахувати частоти у Харкові навіть для вкрай важливого Першого суспільного радіоканалу.

На частоту 91.6 Мгц, що зараз виставлена на конкурс, надана УДЦР потужність становить усього 100 ват. А ось країна-агресор із нами не панькається. Вони ще й колишню частоту «Вєстєй» 100.5 Мгц неодмінно захоплять, бо вже купу станцій запланували запустити в Бєлгороді в FМ-діапазоні. Йдеться про державні «Радио России», «Вести-FМ», «Маяк», а також «Радио Книга».

Але чому ж для наших державних (тобто, тепер уже суспільних каналів) i досі нічого не прораховано, крім слабенької 91.6 МГц, яку я ще рік тому підказав взяти до уваги. І це при тому, що Харківщина має найгірше покриття сигналом навіть уже згаданого І каналу суспільного радіо.

— Ви кажете, що «росіяни не церемоняться». Але чому УДЦР не може діяти аналогічним чином? Можливо, на те є певні технічні причини? І чи не повинні вони враховувати бєлгородський фактор при виділенні цих «кіловат» для Харкова?

— На одному з сайтів iз переліком бєлгородських радіостанцій добре видно, що мовлять вони з потужністю не меншою, ніж 1 кіловат, а то й 5, і це достатня потужність, аби досягати сигналом Харківської області. У нас же чимало радіостанцій у Харкові мають усього 100-ватну потужність, що у порівнянні з «кіловатниками» у 10 разів зменшує територію покриття.

Весь частотний ресурс для мовлення радіостанцій і телеканалів належить державі. Прорахунок частот, на яких потім виходять в ефір мовники, здійснює УДЦР. Потім вони виставляються на конкурс Національною радою з питань телебачення та радіомовлення, і переможець отримує ліцензію на мовлення на конкретній частоті.

У Росії теж є органи, що відповідають за це. Ось вони прорахували та надали саме такі потужності своїм радіостанціям. А наші органи, відповідно, своїм. Звісно, при прорахунку нових частотних присвоєнь необхідно подбати, аби ті не заважали вже задіяним частотам у сусідніх населених пунктах і країнах. Можливо, наші якраз і враховують «бєлгородський фактор», діючи суворо за буквою закону і технічними нормами, а росіяни, вочевидь, цього не роблять, бо чути їх у нас просто прекрасно. Можливо, й вищі потужності, ніж дозволені, використовують на своїх передавачах.

— А Україна в особі УДЦР ці частоти росіянам погодила?

— Можливо, але це моє припущення. Принаймні таке погодження має бути в міждержавних відносинах. Погодження обопільне. Але факт залишається фактом. Ми тут, на Харківщині, беззахисні перед російською пропагандою, що йде через бєлгородські хвилі. Те, що сусідні радіостанції впевнено прориваються на наші терени, можуть засвідчити мешканці Великобурлуцького, Вовчанського, Дворічанського, Дергачівського, Золочівського, Куп’янського, Печенізького районів області.

Водночас головний радіоканал України у нас транслюється в FМ лише у трьох (!) райцентрах. Прекрасно чути російські станції і в північній частині обласного центру, і навіть углиб області вони успішно потрапляють на 50-60 кілометрів. Мій знайомий прекрасно ловить їх на автомобільний і стаціонарний приймач у Люботині, а це близько 100 км від Бєлгорода.

Інформаційний вакуум

— Наразі Харківщина має найгірше покриття FМ-сигналом навіть І суспільного радіоканалу. Чому?

— Тому що прикордонна і прифронтова область досі залишається без доступу широкого кола слухачів до державного, а тепер суспільного радіомовлення. Адже дротова мережа фактично вже не діє. Ультракороткі хвилі, де у Харкові і Зачепилівці транслюється І канал Українського радіо, недоступні слухачеві через відсутність приймачів з таким діапазоном, а середні хвилі, на яких працює передавач І каналу УР у Таранівці Зміївського району, фактично не приймаються у містах, бо не здатні «пробити» щільний електромагнітний смог, створений побутовими й індустріальними радіозавадами. Не ловляться вони й в авто в містах, бо фонять через ті ж причини.

Харків разом з Івано-Франківськом і Одесою опинився у трійці обласних центрів, де на єдиних, доступних широкому колу слухачів FM-хвилях досі відсутня трансляція навіть першого каналу Українського радіо. А Харківська область має найгірше з усіх регіонів покриття FM-сигналом головного радіоканалу країни. FM-передавачі УР-1 в нашій області є лише у Великому Бурлуці, Ізюмі і Куп’янську, тож покривають мовленням лише чверть території області, її східну частину.

Решта населених пунктів узагалі позбавлені можливості слухати навіть І суспільний радіоканал на FМ. Другий суспільний радіоканал «Промінь» теж транслюється у Харкові на недоступних слухачам ультракоротких хвилях, а третій суспільний радіоканал «Культура» — на них же і лише в Ізюмі.

Харків поза FМ-діапазоном

— Не раз доводилося чути і про певні негаразди в регіоні з ультракороткими хвилями.

— Масово цей діапазон уже практично ніде не використовується. Навіть у сусідніх пострадянських країнах від нього майже відмовились. Росія всі свої 6 державних радіоканалів активно просуває в FМ-діапазон. На прикладі Бєлгорода це добре видно. А у Харкові в FM за всі роки незалежності так і не було надано жодної частоти для державних радіоканалів. Та й по всій Україні їх отримували тільки комерційні мовники.

Правда, нинішній склад Національної ради з питань телебачення і радіомовлення (честь йому і хвала!) зробив чимало для розбудови FМ-мережі, принаймні І каналу Українського радіо, що з’явився практично в усіх обласних і багатьох райцентрах. Його сигналом щільно покритий весь Донбас і частина окупованого Криму. Єдине прикро, що розбудова цієї мережі робилась не лише через виділення нових частот.

У багатьох областях під І канал відібрали частоти обласних державних радіоканалів, що на 100 відсотків були україномовними і україномузичними, мали авторитет і повагу в своїх регіонах, створюючи гідну конкуренцію приватним FМ-кам, які транслювали багато російської музики. Але тут ми стали заручниками наших законодавців, які у Законі про суспільне мовлення місцеві суспільні телеканали передбачили, а радіоканали чомусь ні.

— А що це за історія з анонсованою частотою для Харкова, що виставлена на конкурс? Фахівці вже б’ють на сполох. Мовляв, якщо вона й дістанеться НСТУ, то її занизька потужність не покриє навіть обласний центр.

— Ідеться про вже згадану 100-ватну частоту 91.6 Мгц. Вона дійсно може покрити сигналом лише сам Харків і незначну територію навколо обласного центру. В районах області теж виставлені на конкурс 5 малопотужних частот по 100 Ват, призначених під місцеве мовлення. Але коли ж частоти з’являться для суспільного? Хоча Національна суспільна телерадіокомпанія України робила подання в грудні 2016 року на прорахунок конкретних частот, що мали вже міжнародну координацію.

У січні 2017 року вони також подавали заявку на частоти для своїх трьох каналів по всіх регіонах, зокрема, й на 6 райцентрів Харківщини. Щось прорахував для суспільного УДЦР? Поки що тільки радіостанція Країна ФМ (їй окремий респект за україномовність) отримувала частоти. А для Українського радіо за всі роки незалежності на Харківщині частот не знайшлося.

— Але чому?

— Подейкують, що прорахунку нових FМ-частот заважають 4 і 5 аналогові телевізійні канали, але вони задіяні далеко не в усіх обласних центрах. А на Івано-Франківщині, наприклад, де є і 4, і 5 канали, УДЦР FМ частоту для обласного центру прорахував. Було б бажання. І там, де НСТУ наводила конкретні частоти для прорахунку, що вже пройшли міжнародну координацію, сусідні частоти вже використовуються радіостанціями.

Скажімо, у Дніпрі міжнародну координацію пройшла 89.1 і поруч уже використовуються 88.5 і 89.7, а в Житомирі поруч iз поданими 90.6 і 91.5 спокійно використовується 91.1, де мовить радіо «П’ятниця». Ось і в Харкові треба якомога швидше виставити на конкурс звільнену від «Радіо Вєсті» нішу, аби закрити «шпарину», через яку до нас «лізуть» сусідні недружні станції. А заодно подолати в радіопросторі інформаційний вакуум, в якому перебуває наш регіон.

— А місцева влада не має наміру якось вплинути на цю ситуацію?

— Знаю, що керівництво Харківської облдержадміністрації і, зокрема, її голова в межах своїх повноважень активно намагається вплинути на те, аби мешканці Харківщини якомога швидше могли почути в доступному діапазоні три канали суспільного радіо, в тому числі і Харківське обласне, яке зараз працює фактично в порожнечу. Тим паче, що НСТУ має мовити на трьох загальнонаціональних ефірних радіоканалах, цього вимагає Закон «Про Суспільне телебачення і радіомовлення».

Було б не зайвим увімкнення в нашому прифронтовому регіоні і радіостанції Міністерства оборони України «Армія — ФM». Адже музично-розважальним контентом ефірний простір Харківщини і так уже перенасичений. Тож цілком логічним було б виділення в першу чергу FM — частот саме трьом суспільним і державній армійській радіостанції з огляду на обмеженість частотного ресурсу і поки що перенесення на рік закриття аналогового телемовлення, що заважає розвитку FM-простору.

До речі, і в столиці нашої держави в FМ-діапазоні транслюється лише І суспільний канал. Керівництво Українського радіо вже не один рік просить надати конкретні вільні частоти для радіоканалів «Промінь» і «Культура». Але... віз і нині там. Та й частота 104.6 Мгц у Києві теж від «Радіо Вєсті» звільнилася.

Лариса САЛІМОНОВИЧ

Источник: umoloda.kiev.ua